НАВПРОШКИ

іти́ / піти́ навпросте́ць (навпрошки́). Говорити, діяти прямо, відверто. — А що ж Сомко? Хоть він і розумом, і славою узяв над усіма, да й йому не дають гетьманувати. — Як же се так?.. — А Сомко, бачте, навпростець іде, не хоче нікому придіте поклонімося (П. Куліш); Кроква спитав: — Чому вас так цікавить Леонід Потапович? Данило вирішив іти навпростець: — Я поважаю людей щирих (Л. Дмитерко); На .. зборах він пішов навпрошки, бо підготувався й був упевнений у перемозі (Ю. Мушкетик).