НАВОДИТИ

наво́дити (наверта́ти) / навести́ (наверну́ти) на ро́зум (на ум) кого і без додатка. Навчати когось не робити безглуздих вчинків, діяти розважливо, обдумано; наставляти. — Це дяка така матері, що тебе на розум наводила? (Панас Мирний); Хто спішить, той людей смішить, а хто тихо ходить, той на ум наводить (Укр.. присл..); Піп Наум бабу навів на ум: вона порося продала, а гроші попові віддала (Укр.. присл..); (Дрейсігер:) Нехай вже тепер хто прийде та наверне його на розум (Леся Українка); Чому не видно ніде євшан-зілля, яке навертає людину на розум..? (М. Чабанівський).

наво́дити (наверта́ти, нашто́вхувати) / навести́ (наверну́ти, наштовхну́ти) на ду́мку кого і без додатка. Спонукати кого-небудь думати певним чином про когось або про щось; переконувати кого-небудь у чомусь. — Я вже в листах своїх навертав її на таку думку про себе (П. Колесник); Вивчення розподілу яскравості світла по диску планети (Венери) наштовхує на думку, що поверхня її має різко виражені дзеркальні властивості (З журналу); — Отже ж ти, Тодозю, навела мене на думку, що тепер в садку краще обідати, ніж в хаті (І. Нечуй-Левицький). наво́дити ду́мку на кого. Романові ясні, тихі очі чогось наводили на неї думку про ясний місяць, про тихий вечір (І. Нечуй-Левицький).

наво́дити / навести́ на гріх кого і без додатка. Спонукати кого-небудь до аморальних вчинків. Навели на гріх та й покинули на сміх (Укр.. присл..).

наво́дити / навести́ на слід кого, чий і без додатка. Підказувати розгадку якої-небудь таємниці, давати можливість виявити щось. — До райкому раджу поки що не звертатися, щоб не навести шукачів на слід (Ю. Яновський); — Двох здохляків, що підчепив він їх у Києві.., зоставляти не можна, дуже метиковані та гостроокі — наведуть на наш слід… (П. Загребельний).

наво́дити / навести́ о́чі (о́ко, о́ком) на кого—що і без додатка. Пильно дивитися, поглядати на кого-, що-небудь. Тимко щільніше тулиться до стіни і наводить очі на двері (Григорій Тютюнник); Стрибає, наче дурне теля, і скоса наводить червоне око (М. Коцюбинський); Як тільки оком наведу, То і вгадаю, де співака (П. Грабовський).

наво́дити / навести́ полу́ду (більмо́) на о́чі кому і без додатка. Заважати правильному розумінню, сприйманню чого-небудь. Щось страшне стуманило мій розум, навело полуду на очі (І. Нечуй-Левицький); // Затуманювати чиюсь свідомість. (Річард:) Нехай не вабить грішная краса твоїх очей. Ох, Джонатане! І хто більмо тобі навів на очі? (Леся Українка).

наво́дити / навести́ тума́н на кого. Позбавляти можливості правильно сприймати дійсність, навколишній світ. Земляче! Бог з тобою! На тебе десь туман у Литві навели (Є. Гребінка).

прово́дити (роби́ти, наводи́ти) / прове́сти (зроби́ти, наве́сти) парале́ль. Порівнювати, зіставляти (однакові або однорідні) явища. (Майстер:) Зробімо паралель: вам дорогий ваш хист, мені — наука (Леся Українка).

сі́яти (наво́дити) / посі́яти (навести́) па́ніку. Мимоволі чи свідомо створювати стан тривоги, розгубленості; виклика́ти жах в оточуючих. Це була стара й давно відома їх (фашистів) тактика — сіяти паніку в тилу, на всіх шляхах і стежках, що вели до фронту (В. Кучер); Появлявся (отаман) цілковито несподівано, .. починав пекельну стрілянину і наводив паніку на всіх: грабував, палив (Г. Хоткевич).