НАВКРУГ

ходи́ти навкру́г (навко́ло, довко́ла і т. ін.). Не торкатися суті якої-небудь справи, говорити не прямо, а відволікаючи когось від головного. — Чого навкруг ходити, кажи простіш (П. Дорошко); Питання Андрієвої справи, обвинувачення тощо, як і питання його братів, слідчий не торкався, лише ходив навколо (І. Багряний); — Ти зразу так би й сказав. А то крутить усе, ходить довкола (О. Донченко).