НАВЕРХ

вила́зити / ви́лізти наве́рх. Несподівано або непередбачено виявлятися, ставати очевидним, нагадувати про себе (про щось небажане або приховуване). Що б він тепер дав, коли можна було її (правду) викинути з пам’яті, забути... Так ні!.. Таке не забувається!.. Воно .. вилазить наверх, наче яке страховище, лякає тебе (Панас Мирний); Я навіть мало помічала ту силу підкупу, .. брехні та мошенства (шахрайства), що теж вилізло наверх перед виборами (Леся Українка).

виступа́ти (вихо́дити, сплива́ти) / ви́ступити (ви́йти, спливти́) наве́рх. Ставати відомим для інших, переставати бути прихованим; виявлятися. Воно (кохання) спливало наверх і кидало йому (Михайлові) докори (М. Томчаній). спливти́ напове́рх. Докори й сварки підіймали стару ворожнечу, наповерх сплили забуті кривди й гріхи (М. Коцюбинський).

заговори́ло нутро́ чиє, яке. Ставати відчутним, виявлятися у кого-небудь (про сутність, звички і т. ін.). Заговорило, значить, біляцьке нутро! Своїх зустрічати зостався (О. Гончар). нутро́ наве́рх ви́лізло чиє. — Ну, голуб’ята,— думаю,— вилізло ваше нутро наверх. Прикро, але я вас возвеличив, я вас повинен і на землю опустити (З газети).