НАВЕРНУТИСЯ

ду́мка наверта́ється / наверну́лася до кого—чого. Хто-небудь починає думати про когось, про щось. Килина, як побачила вчителя, то зразу ж її думки навернулись до нього (Є. Гуцало).

моло́ти язико́м, зневажл. 1. Говорити, висловлюватися, розбалакувати. А Лушня за те, що добре вміє язиком молоти, частує товариство, примовляючи: “Щоб пани здорові були, щоб нам худібки придбали!” (Панас Мирний); Язиком уміє, мабуть, той телепень молоти (В. Большак); — Та що тут розповідати,— змахує рукою дід.— Самі пусті слова. Даремно тільки молоти язиком (Ю. Збанацький). замоло́ти язико́м. — Я вже так дбаю, так дбаю про ваше добро, що й Господи! — замолов язиком Юруш (І.Нечуй-Левицький); // Багато, довго говорити. І ляскають, доки язик не стане колом. І не тільки жінки — у них, кажуть, звичка молоти язиком природжена,— а й чоловіки (М. Рудь); (Одарка (підвела очі):) Та хоч ти собі що хочеш вигадуй, мели собі язиком, скільки влізе, а мені аж нічогісінько!.. (М. Кропивницький). намоло́ти язико́м. Намоловши язиком досхочу, він, нарешті, пішов нагору до канцелярії, де знайшов поручника Лукаша (Пер

наверта́тися / наверну́тися на язи́к кому і без додатка. 1. Мимохіть вимовлятися. Слова наверталися на язик безвартні і жалюгідні (Н. Рибак); — Чого тобі це слово перше навернулось на язик? (І. Нечуй-Левицький); Може, якби не випила, то й не навернулось таке на язик (Є. Гуцало). 2. Хто-небудь хоче сказати щось перев. неприємне для співрозмовника або те, що раптово пригадалось, прийшло на думку. Князеві так і наверталось на язик нагадати, що Костянтин теж недалеко відійшов од простого люду (П. Загребельний); Дає йому раду — першу-ліпшу, яка їй навернулася на язик (І. Франко).

потра́пити (попа́сти, наверну́тися і т. ін.) / потрапля́ти (попада́ти, наверта́тися і т. ін.) на о́чі. 1. чиї, кому. З’явитися перед ким-небудь, зустрітися з кимсь. В казармі Яресько, як і сподівався, одразу потрапив на очі командирові загону Шляховому (О. Гончар); А дитина після пригоди з Січкарем не дуже охоче попадала батькові на очі, бо він таки нагримав на неї (М. Стельмах); Розмови з ним не шукала (Маруся), не наверталася йому на очі — хто б пізнав, що кохає його! (Марко Вовчок); // перев. док. Випадково зустрітися комусь. (Сперанський) за будь-здоров вибанітував свого ординарця, який перший попався йому на очі (О. Гончар). 2. перев. без додатка. Бути помітним, на видноті; привертати увагу. А Чіпка одно гуляє, з шинку до шинку сновигає, та знай тягне з господи все, що тільки на очі навернеться (Панас Мирний); Нічого він (горобець) не тямив, ані гніздечка звити, ані зерна доброго найти,— де сяде, т