НАБРАТИСЯ

набира́тися / набра́тися гріха́. Робити те, що заборонене нормами християнської моралі. До таких непутящих, як оцей бусурман (вона ткнула пальцем на чоловіка), я не придивляюся, гріха не набираюся (Л. Яновська); З отцем, з ненькою полаюсь, Гріха наберуся (Укр.. пісні).

набира́тися / набра́тися ду́ху. 1. Переборюючи страх, сором’язливість і т. ін., ставати рішучим, сміливим. — Тамара набирається духу і сміливо відбиває удар: — Я не сиділа за спиною… Я помагала мамі… (А. Хижняк); (Горніг:) Там, майстре, неабиякі новинки. Оце Петеревальдці набрались духу та й вигнали фабриканта (Леся Українка). 2. Відпочиваючи, відновлювати сили, міцніти. — А поки що набирайся духу після походу (О. Гончар). 3. якого. Перейматися певними поглядами, думками, ідеями і т. ін.; набувати певних властивостей. — Се ти, ходивши по всіх усюдах, набрався такого духу (Г. Квітка-Основ’яненко); Хлопці були ще в таких літах, коли вони ще не огрубіли, не постовбуріли, не набралися духу чоловічої самостійності (Грицько Григоренко).

набира́тися / набра́тися ро́зуму (ума́, уму́-ро́зуму). Поповнювати свої знання, набувати життєвого досвіду. — Це наша школа, .. де наша дітвора навчається всьому та набирається розуму (Панас Мирний); Як віз ламається, чумак ума набирається (Укр.. присл..); — Нам треба хати-читальні, щоб .. уму-розуму набиратися (В. Речмедін); З розумним розуму наберешся, а з дурнем і останній згубиш (Укр.. присл..); — Що вже розумний, то розумний, бо набрався розуму од розумних людей (І. Нечуй-Левицький).

набра́тися ю́шки (юхи́) від кого, чиєї, зневажл. Перейнятися чиїми-небудь поглядами, думками, настроями і т. ін.; засвоїти чиїсь манери, звичаї і т. ін. — Все одно не послухається. Все по-своєму зробить. А це вже і Ярина від нього юшки набралась, кирпу гне (І. Цюпа); Школярської юхи набрався (М. Номис).