НАБРАТИ

набира́ти / набра́ти води́ в рот. Уперто мовчати; нічого не говорити. Вже я й мовчу, вже я й набираю води в рот — все одно .. він виведе тебе з останнього терпіння (Ю. Збанацький); Писали Насті, аякже, тільки чи листи не доходять, чи води в рот набрала (Є. Гуцало); І твій тато злякався, заховав листа в шухляду, набрав води в рот (О. Мінковський).

як (мов, ні́би і т. ін.) води́ в рот набра́ти, перев. зі сл. замо́вкнути, мовча́ти і под. Втративши здатність або бажання говорити; мовчати. Замовк, як води в рот набрав (Л. Мартович); (Ганна:) Відтоді замовкла я, мов в рот води набрала! (М. Кропивницький); // Мовчки. І вони довго сиділи, ніби набравши в рот води. Мовчала переможно і Марія, задоволена тим, що так їм дошкулила (М. Слабошпицький); Макар не був мовчуном, але тепер сидів, неначе в рот води набрав (С. Добровольський).