НАБИВАТИ

набива́ти / наби́ти го́лову кому, чим. Примушувати себе чи кого-небудь сприймати, запам’ятовувати якусь інформацію, перев. непотрібну, зайву. Він умисно хотів набити собі голову цифрами та рахунками, щоби прогнати другі, погані думки (І. Франко). набива́ти / наби́ти в го́лову кому що. — Все ти їй набивала в голову: у миру немає щастя, у миру немає долі (Панас Мирний); Не те діло поета, щоб багато всякої науки набити собі в голову (І. Франко). набива́ти го́лову кло́ччям. — Ось прийде літо, попросиш яблучка, то я тебе до твого язикатого Семена Семеновича пошлю! Щоб він клоччям голови вам не набивав (В. Дрозд).

набива́ти / наби́ти ці́ну кому. Підносити себе (рідше когось) в очах інших; перебільшувати свої заслуги. Ще більше набивав собі ціну, видаючи себе мало чи не рятівником (А. Хижняк); — То чого ж маєш бити чоботи на наш куток? Тільки жениха мого, коли трапиться, відіб’єш? — А може, я тобі наб’ю більшу ціну? (М. Стельмах).

набива́ти (напиха́ти) / наби́ти (напха́ти) пе́льку (ке́ндюх, че́рево і т. ін.), вульг. 1. чим і без додатка. Їсти що-небудь; наїдатися. Той борщ був такий смачний, що вербівські бурлаки .. через велику силу набивали ним пельку (І. Нечуй-Левицький); — Ти тільки їж, набивай кендюх… (О. Гончар); Поки він та у панській їдальні набивав собі черево румунським “гратаром”, ми на стайні готували коней напоказ (І. Муратов). напха́ти ки́шку. — Я, пане обер-лейтенант, не вибагливий, мені аби чимось кишку напхати, щоб не кавкала (Переклад С. Масляка). 2. чию. Працювати на когось; своєю працею створювати матеріальні блага для інших. — Таке собаче життя маємо. Таж то висотали з мене всі жили .. Цілий вік свій напихав я чужу пельку (М. Коцюбинський).

набива́ти (напиха́ти) / наби́ти (напха́ти) (собі́) кише́ні чим і без додатка, зневажл. Багатіти, наживатися (перев. нечесним шляхом). Писар писав усім бумаги та набивав кишені (І. Нечуй-Левицький); — Чужою працею, товариші, не штука набивати собі кишені (Д. Бедзик); Занедбали сини рідну мовоньку. Не туди бо вони гнуть головоньку, На пожитки густі позіхаючи, Та кишені товсті Напихаючи (П. Грабовський). понабива́ти кише́ні (про багатьох) чиї, кого. По багатьох школах вчителі .. пояснювали школярам усю нікчемність сищицьких пригод, вигаданих, щоб понабивати кишені хитрих, пожадливих видавців та ремісників-авторів (Грицько Григоренко).

наби́ти / набива́ти оско́му. 1. перев. зі сл. собі́. Пересичуватися чим-небудь; втрачати інтерес до чогось. — Я сам колись там служив,— мовив Степан.— Та й оскому набив? — засміялась Пріська (Л. Яновcька); Миронець хихикнув у кулак, сказав з єхидним смішком: — Баба з воза — кобилі легше. Хай забавляються діти, поки оскоми не наб’ють собі (Д. Бедзик). 2. Ставати буденним, нецікавим; приїдатися, набридати, викликати роздратування. Поезія не набиває оскоми — приїдається одноманітність творчості письменника (З газети). наби́ти оско́мину. Штучне обмеження заробітку, “стеля”, що вже набила оскомину,— серйозне гальмо на шляху підвищення продуктивності праці (З газети). 3. зі сл. ті́льки, лише́ і под. Досягати дуже незначних результатів у здійсненні чогось; вимушено задовольнятися чим-небудь малим, незначним. Своїми словами: “Ви мусите щось написати про гуцулів” забили Ви мені клин у голову, вони не дають мені спокою, тільки що я з

наби́ти / набива́ти (собі́) ру́ку на (в) чому і без додатка. Набути досвіду, уміння, вправності, майстерності і т. ін. в чому-небудь. Кріпкі дід були, руку на житті набили (Остап Вишня); Є загроза, що після війни з’явиться .. багато письменників, ..що наб’ють собі руку на нарисах (О. Довженко); Він (поет), як кваліфікований ремісник, “набив собі руку” і пише зразу, швидко (Деякі пит. поет. майстерн.); — Руку набив, можна сказати, на ремонті машин, а хотілося більшого — щоб не підправляти, а обновляти машини (З журналу). налама́ти ру́ки. По очах Марко знав, чому скотина нудиться, доглядав, годив, наламав руки, вміло роздоював (К. Гордієнко). наби́та рука́ у кого. Оте кіно у нас буває щонеділі, З району приїздить. Ну, я при цьому ділі Допомагаю їм: у мене.. На всяке майстерство набита, бач, рука (М. Рильський).

натира́ти (набива́ти) мозо́лі́. Багато й наполегливо працювати. Важко людям обробляти свої городи.. Але треба працювати; може хоч якась картоплина буде. Набивати мозолі до полудня (В. Лисенко). нате́рти не о́дного мозоля́. — Такого таланту, як у Павла, ще не було в нашім роду. Проте нехай він не задається. Йому ще натерти не одного мозоля, доки видряпається на ту свою поетичну гору (Ю. Мушкетик).