МУЧИТИ

му́чити (терза́ти, рва́ти і т. ін.) се́рце (ду́шу) чиє (чию). Завдавати комусь горя, страждань, прикрощів і т. ін.; спричиняти переживання. — Що се (це) я? що се я? …Геть, геть від мене… Не муч мого серця (Панас Мирний); — Не муч, не терзай мого серця… Я люблю тебе (А. Шиян).

со́вість му́чить кого і без додатка. Хто-небудь відчуває гризоту, сором за свою провину, несправедливість і т. ін. Совість його мучила, що так товариша кинули (Панас Мирний); Нехай буде ще один захід, щоб не мучила совість (О. Донченко).