МОРГАТИ

і (рідше ні, на́віть) ву́сом (брово́ю) не моргну́ти. Не звертати (не звернути) ніякої уваги на що-небудь; не (з)реагувати. Приговорює (Охрім): “Кабака гарна, терла жінка Ганна!..” Солдат нічичирк! і усом не моргне (Г. Квітка-Основ’яненко); Гей ти, проклятий стариганю! На землю з неба не зиркнеш, Не чуєш, як тебе я ганю, Зевес! — ні усом не моргнеш... (І. Котляревський); Щохвилі ціле зібрання переривало його оповідання грімким реготом, але бесідник навіть вусом не моргнув (І. Франко); Юрко й бровою не моргнув (Л. Мартович). і у́сом не морга́ти. “Цу-цу, Рябко!.. — тут всі, повибігавши з хат: — Цу-цу, Рябко… на-на!..” гукнули, як на ґвалт. А наш Рябко тобі і вусом не моргає (П. Гулак-Артемовський).