МОНЕТА

бра́ти за чи́сту моне́ту. Щиро вірити, наївно вважати що-небудь за істину, правду. — Таки справді щось кава мені не смакує…— Прошу не пити, коли не подобається! — з обуренням виривалася Маруся, схоплюючися. На початках вона брала ще то все за чисту монету (Г. Хоткевич).

за чи́сту моне́ту, зі сл. прийма́ти, сприйма́ти і т. ін. Як істину, як щиру правду, всерйоз і т. ін. — Мій глупенький Савонаролочко! — усміхалась Майя, нарочито приймаючи за чисту монету його слова.— ..Їй-богу, ти доісторичний екземпляр! (М. Хвильовий); Музичко тричі виконував свій твір.. Люди прийняли те за чисту монету, радо вітали появу нового світила (М. Ю. Тарновський); — Надто він, як би сказати… тупуватий і однобічний, а намагається вийти в герої. Ну, й приймає все за чисту монету (Г. Коцюба); А високі слова, якими Ромео прикрашають свої вельми непоказні вчинки, .. часто сприймають за чисту монету (З журналу).

плати́ти / відплати́ти тако́ю (тіє́ю, рідко то́ю) са́мою моне́тою кому. Відповідати кому-небудь на щось подібним вчинком, ставленням і т. ін. Йойна зависливим оком дивився на Нуту, щодня бажав, щоб його ями позавалювалися .. Здається, що й Нута платив Йойні такою самою монетою (І. Франко); Легіник ображався і платив тою ж самою монетою, негречно вдаючися в подробиці, чіпаючи навіть таку делікатну матерію, як питання літ (Г. Хоткевич).