Фразеологічний словник української мови
МОЗОЛИТИ

мозо́лити о́чі кому. 1. Постійно або часто перебувати десь; набридати кому-небудь своєю присутністю. Навіть і очей вам своєю персоною не буду мозолити! ..Прощавайте, Настасіє Андріївно! (Олена Пчілка); Мозолить там очі усім, набрида (С. Олійник); (Боб ( спалахнув):) Я не мозолитиму вам більше очей, прекрасна леді! (Я. Галан); (Мокрина:) Хтось заколе ворога вилами або пришибне (приб’є) колом. А на тобі все скропиться (позначиться), коли будеш мозолити їм очі в селі (П. Козланюк); // З’являтися де-небудь, зустрічатися з кимсь. Він, як видно, не має наміру мозолити людям очі. Сидить дома (А. Головко); Головне ж, не часто з людьми зустрічався, не мозолив без потреби їм очі (І. Гончаренко). 2. Набридати своїм виглядом, заважати (про речі). Стільці так мозолять йому (діду) очі, що він кричить до Оксани (І. Драч).

мозо́лити ру́ки, зневажл. Займатися фізичною працею; працювати. помозо́лити свої́ ні́жні ру́чки. — Чули? ..Наш зоотехнік сам доглядає і доїть корову.— Нехай помозолить свої ніжні ручки,— кепкувала Химка (С. Добровольський).

мозо́лити (свій) язи́к (язика́), зневажл. Говорити багато зайвого, несуттєвого; базікати. Даремно язик свій мозолив оратор (З газети); Як би там не мозолили свої язики, але політика .. і далі йтиме (Ю. Мельничук).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: МОЗОЛИТИ


матиме такий вигляд: Що таке МОЗОЛИТИ