МОДА

взя́ти / бра́ти мо́ду яку. Виробити звичку поводити себе або робити щось певним чином (перев. негативне). — Знову .. бився з Плачиндиним Гнатом? — Одразу суворішає обличчя матері..— Я тебе, розхристанцю, зараз як повчу деркачем по спині. Бач, яку моду взяв: з старшими зчеплюватися (М. Стельмах); Узяв (хлопець) собі моду кататися на кранах і вже один раз мало не наробив лиха (В. Собко); — І гулі мені припини, моду яку взяв, чортова погань! Станеш хліб заробляти, тоді й волочись (Григорій Тютюнник).

(оста́нній) крик мо́ди. Новинка в одязі, у взутті і т. ін., що привертає до себе увагу. Дівчина своїм платтям гордовито демонструвала останній крик моди (З усн. мови).

у мо́ді. Має загальне визнання хто-, що-небудь; популярний, поширений. Видно, справді, у вас в Галичині “жіноче питання” дуже в моді тепер (Леся Українка); У нас тепер в моді “Пісня капітанів” (Ю. Яновський). у вели́кій мо́ді. Гончарівка через своїх дівчат у великій моді (Г. Квітка-Основ’яненко); // Цінується щось. — Це колись, коли людям робити не було часу, кохання в моді було… Лицарі там одне одного списами за дам штрикали, а тепер якби хто за дівчину побився — сама дурнем назвала б! Не та доба (В. Підмогильний).

що (це) за мо́да (пішла́). Уживається для вираження несхвалення чогось, незадоволення ким-, чим-небудь. І що це за мода пішла: не встигнеш босоніж вискочити з хати, як одразу сварять, а то й духопелять тебе (М. Стельмах).