МІЧ

вибива́тися / ви́битися з сил (з си́ли). Слабнути, знесилюватися від тривалої, надмірної, напруженої роботи, хвороби тощо. Бачить дядько Мусій, що хлопець із сил вибивається, вхопив багра, підбіг .. й витяг на берег (Остап Вишня); Стежка щодалі ставала важчою. Лікар Павелко вибивався із сил (Л. Первомайський); Нещасний Буланко вибився із сили; ходором йому ходили боки, парою курилася спина... а проте він по заметах ще біг (М. Старицький). ви́битися з мо́чі (з мо́ці). Від Йосипа все такі нерадісні листи приходять, — то занедужав, з мочі вибився, життя йому остогидло (Панас Мирний); Дув, дув (Вітер), аж потом весь облився, Із моці вибився, сердешний (Є. Гребінка).

з усіє́ї (що є, скі́льки (є) і т. ін.) мо́чі, з дієсл. Наскільки можливо; дуже сильно. Параска так вихваляє його і з усієї мочі тягнеться стати нарівні з сином багатого одкупщика (Панас Мирний); Одбиває й мене хвиля І зо всеї (з усієї) мочі (Пісні та романси..); — Та деріть дужче! — крикнув що є мочі сам пан сотник конотопський (Г. Квітка-Основ’яненко); // тільки скі́льки мо́чі. Дуже багато. Випивали скілько (скільки) мочі Аж до самої півночі… (І. Манжура).