МИЛИТИ

зами́лювати (рідше ми́лити) / зами́лити о́чі кому і без додатка. Обдурювати кого-небудь, хитрувати, приховуючи хиби, недоліки, справжній стан речей. — Ти мені, старій, очі не замилюй,— підвищила раптом голос мадам, аж усі притихли (О. Гончар); — А то так. Бо такі, як наш Ласій, хіба правду скажуть? — Еге, гляди, щоб не сказав. Він тобі так очі замилить, такого наговорить (Ю. Збанацький). зами́лювання оче́й. Що впадало в око на цьому засіданні? По-перше. Ніякого прикрашування дійсності, ніякого замилювання очей (Остап Вишня). ми́лити о́чі. Ніколи не попадав у таке фальшиве положення, де би мусив крутити, вибріхуватись, як то кажуть, милити очі (І. Франко).

ми́лити ши́ю (чу́ба, хо́лку і т. ін.) кому, зневажл. Робити зауваження, дорікати кому-небудь за щось; лаяти, картати когось. — Та ти ж поет! — вигукує Корольок, а Павлик спокійно зауважує: — Це він тут поетом став, а в нас йому, пригадуєте, скільки разів шию милили за грубості в повітрі… (О. Гончар); Тужить, журиться Петро, нудиться і ниє: — Будуть милить шию… (З журналу); — Я знаю, що ти будеш милити мені холку,— додав Логвин.— Адже ж будеш? (Г. Епік).