МИКАТИ

го́ре (своє́) ми́кати, нар.-поет. Бідувати, поневірятися і т. ін. — Батько його з матір’ю рано померли, і залишився він сиротою микати своє горе на білому світі (Укр.. казки).

хоч ми́чки мич з кого, жарт. Хтось добрий, покірний, слабохарактерний, безвольний і т. ін. Такий, хоч мички з нього мич (З усн. мови).