МИГНУТИ

ду́мка майну́ла (сяйну́ла, бли́снула, пробі́гла і т. ін.) (в голові́) у кого, чиїй. Хто-небудь раптово подумав про щось, додумався до чогось. Майнула думка повернути просто степом до Карасу (Іван Ле); — Ой! Ще стеля завалиться та й мене вб’є! — блиснула в мене думка (І. Нечуй-Левицький); І раптом пекельна думка пробігла в голові Марусяка (Г. Хоткевич). ду́мка бли́скавкою мигну́ла в голові́. Думка про волів, про своє добро, ба й про життя власне блискавкою мигнула в голові кожного (М. Коцюбинський). ду́мка прониза́ла го́лови чиї (про всіх або багатьох). Зрозуміли. До них ішов офіцер .. Всі голови пронизала та сама думка (П. Загребельний).

і (о́ком) не мигну́ти. Дивитися на кого-, що-небудь дуже уважно, пильно, не відриваючись. Тесляр на наймичку свою, Неначе на свою дитину, дивиться; і час мине, А він і оком не мигне (Т. Шевченко); Застигла Ганна й не мигне (П. Дорошко).

майну́ло (мелькну́ло, мигну́ло і т. ін.) в голові́ чиїй, кого, у кого, рідше кому, безос. Хтось раптом подумав про що-небудь. “Значить, висота наша!” — майнуло в голові Черниша (О. Гончар); “Ану ж би туда (туди) зайти”,— мелькнуло Панькові в голові (Л. Мартович); “А чи знаєш,— мигнуло в Захаровій голові,— може, й при ротному він на свій розсуд розcтавляв бійців, керував обороною мосту” (Іван Ле).

мигну́ти (мелькну́ти) п’я́тами, жарт. Швидко побігти. Половина пластунів мигнула п’ятами й понеслась за тракторами (М. Трублаїні).

як (рідше ті́льки) о́ком моргну́ти (мигну́ти, клі́пнути і т. ін.). Дуже швидко, миттєво. Огненна стріла прорізала усе небо і, як оком моргнути, вдарила у те саме дерево, під которим попереду стояв Денис (Г. Квітка-Основ’яненко); Отаман Голий раптом вихопив свої обидва кольти, як моргнути оком, висадив у короб генеральського авта (автомобіля) всі свої двадцять куль… (Я. Качура); Як сполохнута перепілка, вона (дівчина) відскочила від його (Чіпки) і, тільки оком моргнути, майнула подовж жита (Панас Мирний); І Наумиха, як оком мигнути, вхопила граматику та вкинула її в піч (М. Коцюбинський); Як оком кліпнути, вихопив (Грицько) лук і вмить зіскочив на землю (Юліан Опільський).