МЕЖА

вихо́дити / ви́йти за ра́мки (за ме́жі). 1. чого. Поширюватися поза чим-небудь. Гучна слава народного поета (Т. Г. Шевченка), його величезна популярність не тільки серед народу, а й серед передових кіл російської інтелігенції, популярність, що виходила вже далеко за межі країни, колола очі самодержавним сатрапам (Слово про Кобзаря); // Не обмежуватися чим-небудь. Підготовка випуску нової продукції виходить за рамки звичайної діяльності підприємства і вимагає додаткових затрат робочої сили і засобів виробництва (З газети); Промислові міністерства і відомства повинні вийти за рамки чисто адміністративних функцій і стати безпосередніми учасниками господарських процесів (З журналу). ви́хід за ра́мки. Творче застосування в опері мелодії народної пісні забезпечує вихід її за рамки етнографічно-побутових сцен (З журналу). 2. чого і без додатка. Перевершувати міру звичайного, прийнятого чи встановленого. — Крім того, сміх не повине

на (тій) оста́нній межі́. Перед смертю. Молодий мрійник розлучився з життям під гуркіт і шал нашого протесту, хотів би я знати — яку музику сприйму я на тій останній межі? (Ю. Яновський).

оста́ння межа́. Кінець, край, крах і т. ін. чого-небудь То вже було в її (актриси) злеті останньою межею, після чого почався неминучий спад, а потім — творчий занепад. Відчайдушні намагання повернути втрачене, на жаль, не мали сили. В’янули врода, майстерність і талант (З газети).

переора́ти межу́ кому. Перешкодити кому-небудь у його справах. Чи я йому межу переорав! (Укр.. присл..); Тішиться з себе (хвалько), який то він здатний в Бога вродився: і пану догодив, і собі межі не переорав (Марко Вовчок).

перехо́дити / перейти́ межу́ (мі́ру, че́рез край і т. ін.). 1. Не відповідати допустимій нормі чого-небудь дозволеного. Його жарти й штукарство часом переходили через край і були трохи грубуваті й навіть вульгарні (І. Нечуй-Левицький). 2. Виявляти надмірність, втрачати почуття міри у чомусь. Офіцер збагнув, що перейшов межу потрібного такту в допиті (Г. Епік). перехопи́ти че́рез край. Янек надто пізно зрозумів, що справді перехопив через край (З. Тулуб). 3. Виявлятися найвищою мірою; досягати найбільшої інтенсивності. Безсильна (шаманова) лють перейшла всякі межі. Він шмагав коня, щоб хоть (хоч) трохи вилити її з переповнених грудей (В. Гжицький).

прово́дити / прове́сти межу́ між ким—чим. Відокремлювати, розглядати як не рівноцінне, не рівнозначне за сутністю, значенням і т. ін. Я і сам знаю, що не можна провести межу між живим і мертвим; що не тільки жиють, а на життя мають таке саме право рослини і навіть камінь… (М. Коцюбинський).

торува́ти шлях (доро́гу). 1. кому, чому, для кого. Створювати сприятливі умови для кого-, чого-небудь; допомагати комусь. (Річард:) А все ж Голландія новому хисту торує шлях широкий (Леся Українка); — Чмихавки? А де ви були, коли ці чмихавки в Трансільванії понад хмарами гримали? Коли ми з в’юками до Бога дерлися крізь карколомне бескеття? Чи не ці чмихавки тоді вам шлях торували? (О. Гончар). торува́ти межу́. Чий вік минув за працею, як днина, Сліпим братам торуючи межу… Перед тими я стану на коліна. Героям тим подяку я зложу! (П. Грабовський). 2. зі сл. собі́. Домагатися певного становища, успіху в житті, у якомусь виді діяльності. Ця старша донька, панночка незвичайної вроди і так само незвичайної спритності, показалась понад сподівання здібною торувати собі шлях у житті (І. Франко).