МАНІВЕЦЬ

без манівці́в, зі сл. сказа́ти, спита́ти і т. ін. Не вдаючись до натяків; прямо. — Ти помітив, що Юрія Олександровича не було в нас уже місяць? — сухо і без манівців спитала Марія Миколаївна (В. Підмогильний); Підняти руку на старшого — це смертний гріх! — промовив Кошиць прямо, без манівців (Василь Шевчук).

блука́ти (блуди́ти, іти́ і т. ін.) манівця́ми. Робити щось без чітких орієнтирів, навмання. — Я вирішив так: поставлю Загоруйка поруч з тобою, Світличний. Він буде рівнятися (співаючи) на твій голос. Чуєш, Загоруйко? Щоб не блукав десь манівцями… (О. Гончар); Нам треба уважно ставитися до молодого літератора… щоб він не блудив манівцями і дарма не губив свого обдарування (А. Малишко). блука́ти на задві́рках. — Поздоровляю, Степане. Не думав, що так скоро прозрієш. Гадав, що довго блукатимеш на задвірках та хитрого хліба шукатимеш (М. Ю. Тарновський).

збива́тися (схо́дити) / зби́тися (зійти́) на манівці́. Втрачати правильний напрямок у поведінці, діяльності; збочувати. Хто придивлявся до життя, той не раз бачив, як сягають вершин сильні і як збиваються на манівці слабодухі (З журналу); — Та що з тобою сталося, Петре? — Зі мною нічого, а от ти, бачу, зовсім уже .. на манівці зійшов (М. Ю. Тарновський).

зво́дити (збива́ти) / звести́ (зби́ти) на манівці́. 1. кого. Викликати замішання; бентежити. Безсоння і розпачливі думки гнітили його і збивали на манівці (Н. Рибак). 2. що. Навмисне заплутувати щось, дезорієнтуючи кого-, що-небудь. Сам він не раз .. помагав заплутувати найпростіші справи, .. щоб цісарське правосуддя зводити на манівці (І. Франко); — З’ясую стисло свідкам звинувачення, щоб не збивали суд на манівці (Л. Костенко).

ходи́ти манівця́ми. Поводити себе, діяти неправильно, не так як треба; збочувати. — Зараз ви (десятикласники) стоїте на порозі життя, добре тому, хто відразу піде по вірній стежці і не ходитиме манівцями (І. Цюпа).