МАЙНУТИ

вирина́ти (встава́ти, сплива́ти) / ви́ринути (вста́ти, спливти́, сплисти́, майну́ти і т. ін.) в па́м’яті чиїй, кого і без додатка. Несподівано, мимоволі пригадуватися. Виринало в пам’яті напівзабуте, про що чув од мами або од баби своєї (М. Коцюбинський); Але й у роботі тепер уже від спогадів не втече — встають та й встають у пам’яті цілі картини з недавнього минулого (А. Головко); В його пам’яті виринув давно вже забутий епізод, бачений ним колись на одному з вокзалів півдня (Григорій Тютюнник); Ось і зараз спливло все в пам’яті; і він перегортав свою власну ненаписану книгу життя (І. Цюпа); В пам’яті знову сплили Ґандзючисі докірливі Василеві слова (Г. Косинка); Майнули в пам’яті Леонідові трагічні картини херсонського відступу минулого літа (О. Гончар).

ду́мка майну́ла (сяйну́ла, бли́снула, пробі́гла і т. ін.) (в голові́) у кого, чиїй. Хто-небудь раптово подумав про щось, додумався до чогось. Майнула думка повернути просто степом до Карасу (Іван Ле); — Ой! Ще стеля завалиться та й мене вб’є! — блиснула в мене думка (І. Нечуй-Левицький); І раптом пекельна думка пробігла в голові Марусяка (Г. Хоткевич). ду́мка бли́скавкою мигну́ла в голові́. Думка про волів, про своє добро, ба й про життя власне блискавкою мигнула в голові кожного (М. Коцюбинський). ду́мка прониза́ла го́лови чиї (про всіх або багатьох). Зрозуміли. До них ішов офіцер .. Всі голови пронизала та сама думка (П. Загребельний).

майну́ло (мелькну́ло, мигну́ло і т. ін.) в голові́ чиїй, кого, у кого, рідше кому, безос. Хтось раптом подумав про що-небудь. “Значить, висота наша!” — майнуло в голові Черниша (О. Гончар); “Ану ж би туда (туди) зайти”,— мелькнуло Панькові в голові (Л. Мартович); “А чи знаєш,— мигнуло в Захаровій голові,— може, й при ротному він на свій розсуд розcтавляв бійців, керував обороною мосту” (Іван Ле).

майну́ти ду́мкою куди, в що. Подумати про що-небудь, згадати щось, уявити себе десь. Потім (Косинський) думкою майнув на вал фортеці, згадався посланець у ворожий табір (Іван Ле); Майнула думкою в дитинство, в юність. Як прекрасно було, як все добре складалося (З газети).

хвосто́м війну́ти (майну́ти). Швидко вийти, зникнути куди-небудь. Хвостом війнула (Зіна) і — з двору! Мовляв, у цеху їх (дівчат) знайду (Я. Баш); Вибравши підходящий момент, хвостом майнув Тарасик до сіней і побіг босими ногами по холодних сходах (З журналу).