ЛЯГТИ

(аж) ляга́ти (по́котом) (па́дати) від смі́ху (зі смі́ху, з ре́готу і т. ін.). Дуже сміятися, реготати. Молодиці аж лягали від сміху (М. Коцюбинський); Іван присів, засичав, а далі давай ревти так удатно та химерно, що всі аж лягали од сміху (І. Нечуй-Левицький); Протаз .. витворяв такі кумедні штукенції, що всі до одного лягали покотом од сміху (Олесь Досвітній); Він почервонів, аж посинів. Червоніє, червоніє та дметься, як той індик. А хлопці лягають зо сміху (І. Микитенко); А всі падали зі сміху (Н. Кобринська); Спекулянтка запуталася у ситі, репетувала, сипала прокльони, а юрба лягала з реготу (І. Микитенко); Бреде дядько, а молодиці лягають з реготу. Піддурили дядька, бо глибше, як по кісточки, нема в тім місці (Остап Вишня). ма́ло не лягти́ зо смі́ху. Весь базар мало не ліг зо сміху (О. Довженко). полягти́ од ре́готу. Компанія аж полягла од реготу (Дніпрова Чайка).

голова́ лягла́ (полягла́, покоти́лася і т. ін.) чия і без додатка. Хто-небудь загинув. Де полягла козацька голова думлива, Виріс там будяк колючий та глуха кропива (Леся Українка); Невже Трясило гине?.. Шаблюка блиснула в Марини, і покотилась голова (В. Сосюра).

(і) вста́ти і лягти́ у кого. Постійно, весь час перебувати в кого-небудь. Остап Шкандибенко одружився, та взяв жінку з другого села, якусь таку повію, що і встала і лягла у молодого дяка... (Панас Мирний).

іти́ (ляга́ти) / піти́ (лягти́) в (сиру́) зе́млю. Умирати. — Іди собі, мале дитя, у сиру землю, поки не зазнало лиха, іди малим — і краще, і легше (Панас Мирний); (Наум:) Не остав мене, Господи .. Цілий вік ти мене милував, а на старості, як мені треба було у землю лягати, послав ти мені таке горенько!.. (Г. Квітка-Основ’яненко); (Олексій:) Через моє страждання, через людські попрьоки (докори), через непорядки у господарстві .. і не оглянемося, як ляже вона (Галочка), моя голубочка, у сиру землю (Г. Квітка-Основ’яненко).

ка́менем лягти́ на дно (на дні). Потонути. Корабель каменем ліг на дно, але людей пощастило врятувати (З журналу). ка́менем лягти́ по дну (про всіх або багатьох). І всі шубовсть у воду! Да (та) й ні один не переплив, усі каменем лягли по дну (П. Куліш).

ка́менем лягти́ на се́рце (на се́рці) кому і без додатка. Негативно вплинути на когось, тяжко приголомшити, пригнітити когось. Перша образа каменем лягла мені на серце (П. Панч); За все своє життя ніколи він не оповідав того, що каменем лягло на серці (Ю. Збанацький).

ляга́ти / лягти́ (важки́м (усі́м, непоси́льним і т. ін.)) тягаре́м на пле́чі чиї, кому. Ставати предметом чиїх-небудь великих турбот, переживань і т. ін.; постійно непокоїти когось. І велика, досі незнана відповідальність — чує — лягає йому на плечі нещадним тягарем (О. Гончар); Гіркота втрати важким тягарем лягла на плечі молодого командира (З газети); Панщина ж, своє господарство і діти усім тягарем лягли на одні материні плечі (М. Стельмах).

ляга́ти / лягти́ до ніг (під но́ги, в но́ги і т. ін.) чиїх (чиї), кому, кого і без додатка. 1. Скорятися кому-, чому-небудь. Складні ворожі укріплення лягали до ніг (нашим бійцям) (О. Гончар). 2. Виявляти шану до когось, вшановувати когось. Як упав же він з коня та й на білий сніг.— Слава! Слава! — докотилось і лягло до ніг (П. Тичина).

ляга́ти / лягти́ на курс (ку́рсом). 1. Рухатися вперед у певному напрямку (про судна, літаки і т. ін.). Вертоліт стрімко піднявся в біле небо, описав над нами коло й ліг на курс понад сталево-мертвою гладінню озера (Р. Іваничук); Він злетів у найкращому настрої, швидко досяг висоти двадцяти тисяч метрів, ліг на свій курс (В. Собко); Повітряний лайнер злітає в голубу височінь і лягає курсом на Москву (З газети). 2. Ґрунтовно займатися якоюсь справою; домагатися успіхів у чомусь. Одержуючи з рук завгоспа лабораторний халат.., почув (Максим) від нього напутні слова: — Ну і ну! Лягайте на курс (Н. Рибак).

ляга́ти / лягти́ на пле́чі кого, кому, чиї і без додатка. Ставати предметом чиїх-небудь обов’язків, клопотів, переживань і т. ін.; Старість лягає на плечі, а років йому ніяк не зупинити (М. Томчаній); — Велика відповідальність лягає на плечі саперів,— сказав Волинський (П. Гуріненко); Відповідальність, лігши йому на плечі, мовби напнула всі його мускули й нерви і залишила їх надовго в такому стані (О. Гончар); // чиї, кого, чого. Виконуватися, здійснюватися ким-, чим-небудь (про роботу, робочі процеси, обов’язки і т. ін.). Експедицію було закінчено, але сила роботи лягла на плечі її учасників (З. Тулуб).

лягти́ вздовж ла́ви (на ла́ву). Померти. З такої страви ляжеш вздовж лави! (Укр.. присл..); Того з мене пріч не візьмуть, тим посповідаюсь і на лаву ляжу (Ю. Яновський).

лягти́ в моги́лу (в домови́ну, в гріб, в я́му і т. ін.). Померти, загинути. Грабовський .. залишився до кінця незламним, хоча й передчасно ліг у могилу! (З журналу); Ніяк не збагну, що воно за людина. Коли отак про себе турбуватиметься та дбатиме — ляже в домовину… (Ю. Збанацький); Чи я знайду спочинок за життя, А чи тоді, як ляжу в домовину..? (М. Вороний); — Уб’ють тебе, вона (мати) в гріб ляже; живи для неї, я прошу (І. Котляревський); Недалеко моя яма, Та я в яму ще не ліг (С. Руданський); — Як ляжу у ямі, тоді вже згадають,— я знаю,— Й мене словом теплим та щирим! (М. Старицький). ляга́ти в труну́. Нехай ще раз усміхнеться Серце на чужині, Поки ляже в чужу землю. В чужій домовині (Т. Шевченко); Лягала молодь у труну .. з одважним усміхом, немов байдужа (Леся Українка); // Бути знищеним, розромленим (перев. про ворогів). В могилу ляже проклята звірота. І смерть її — нам золоті в

лягти́ голово́ю, уроч. Загинути в бою, в боротьбі, відстоюючи, захищаючи кого-, що-небудь. В далекій дорозі Найду або долю, або за Дніпром Ляжу головою (Т. Шевченко); (Муза:) Співаймо поважно Про те, як одважно Герой умира на війні. Він рад серед бою Лягти головою, Аби не впустить корогви (Леся Українка); Там мужність зламано, там щонайкращі лави, Наш щонайкращий цвіт там головою ліг (М. Зеров). лягти́ го́лова́ми (про багатьох). (Воєслав:) У битві з печенігами лягла головами мало не вся дружина князя, але ворогів розбив князь впрах (Юліан Опільський).

лягти́ кістьми́. Загинути, відстоюючи, захищаючи кого-, що-небудь, домагаючись чогось і т. ін.. Лучче (краще) на своїй стороні кістьми лягти, ніж на чужині слави натягти (Укр.. присл..); — Хто повернеться (з війни), а хто й кістьми ляже (Григорій Тютюнник); Ми втратимо себе як нація, за яку лягли кістьми цілі покоління кращих із кращих синів України (Б. Олійник). лягти́ костьми́ (кістка́ми). Лягло костьми людей муштрованих чимало (Т. Шевченко); — Кістками ляжемо, а прокладемо шлях на Київ (Л. Дмитерко). полягти́ кістьми́. — Воїни, не посоромимо землі Руської, поляжемо тут кістьми. Мертві сорому не ймуть (О. Довженко). кістьми́ ляга́ти. І не знати, чим скінчиться пир сей кривавий, кому з них судилося сватів пригощати, а .. кому кістьми лягати (Д. Міщенко); // Бути знищеним, розгромленим (перев. про ворогів). І хто нам неспокій цей творчий, великий порушить — На нашім порозі той ляже кістьми! (М. Гірник);

лягти́ / ляга́ти на ду́шу чию, кому і без додатка. 1. Тяжко вразити, негативно вплинути на кого-небудь; приголомшити, пригнітити когось. Мотря чула, що на її душу лягло щось важке, але ні одна сльоза не виступила на її очах (І. Нечуй-Левицький); Єлька йде, не вириваючись, бо весь час почуває тягар провини, що важко на душу ліг (О. Гончар). 2. Бути до вподоби; сподобатися комусь. Декому заходи Морозова теж не лягли на душу (Я. Баш); (Квітка до Шевченка:) Я його (“Кобзар”) притулив до серця, бо дуже шаную Вас і ваші думки кріпко лягають на душу (Г. Квітка-Основ’яненко).

лягти́ на со́вість чию, кого і без додатка. Викликати почуття провини, сорому, ніяковості і т. ін. за що-небудь. Цей квітчастий шовк не оповив голову, а глибоким докором ліг на совість. Галя ніяково заховала хустину (М. Стельмах).

ні лягти́, ні сі́сти. 1. Дуже тісно де-небудь. У кімнаті ні лягти, ні сісти. А повітря? Хоч ковток би, чистого, цілющого (З журналу). 2. перев. зі сл. тіснота. Уживається для підсилення висловлення; дуже велика, страшенна і т. ін. Попойшов (етапом) щось місяців коло двох в тісноті, що ні лягти, ні сісти (А. Тесленко). 3. Дуже болить (щось або все у когось); боляче комусь. Узяли його лакеї на стайню, та так оджарили, що ні лягти, ні сісти (Панас Мирний).

тінь па́дає (ляга́є) / упа́ла (лягла́). 1. на кого. Кого-небудь підозрюють у чомусь. — Зараз ніяк не можу .. Тільки завтра .. Ніяка тінь не впаде на мене (М. Стельмах). 2. тільки док. між ким. З’явилося непорозуміння. Так уперше в житті між сином і матір’ю впала тінь (Є. Кравченко).

тру́пом лягти́. 1. Загинути, померти. Йон став коло дверей, готовий краще трупом лягти, ніж випустити дочку з хати (М. Коцюбинський); Видно, хотіли, сердешну, зганьбити, Та не давалася — трупом лягла… (Д. Павличко). полягти́ тру́пом (про всіх або багатьох). Ідуть, щоб побідить (перемогти) успішно, Або щоб трупом полягти (І. Котляревський); // Зникнути, пропасти (про що-небудь). Хай по всіх світах розверзеться земля, .. хай у тих проваллях трупом ляже людське нещастя (Є. Гуцало). 2. Докласти всіх зусиль для досягнення чого-небудь; все зробити. (2-й запорожець:) Веди нас, Тарасе, куди хочеш, ми трупом ляжем! (І. Карпенко-Карий); — Ні, не віддам, трупом ляжу, а не віддам (В. Собко).

хоч ляга́й та (й) помира́й (вмира́й). Уживається для вираження відчаю у дуже скрутному, безвихідному становищі; надто тяжко. — Голі й босі, хоч лягай та помирай (Григорій Тютюнник). хоч ляга́й та вмира́й і “про́бі” не кричи́. — Поля в іншого скибка, а в іншого й нічого, випасу нема, ліс дорогий!.. Тоді хоч лягай та вмирай і “пробі” не кричи (М. Коцюбинський). хоч ляж та й вмира́й. — Хоч ляж та й вмирай! — каже ця молодиця, як вони узялися полоти.— .. Ні, ні! — каже Галя,— ви не горюйте! (Марко Вовчок); // Немає сил терпіти, витримувати щось; дуже боляче. Коли міняється погода, то крутить усе тіло Нечипорове, ниють рани. Як застануть бригадира оці болі на полях — хоч лягай та помирай (М. Зарудний); — Ріже мене і пече попід боками.. Так мене мучить, голубчику, що хоч лягай та помирай (Григорій Тютюнник).

хоч (хоча́) би тру́пом ліг. За будь-яких обставин (намагатися досягти чого-небудь); будь-якою ціною, будь-що. Він такий, що доб’ється свого, хоч би, як говориться, трупом ліг, хоч і дорогою ціною (З журналу). хоча́ би тру́пом всі лягли́. Таку побачивши утрату, Аркадці галас підняли, Клялися учинить одплату, Хоча би трупом всі лягли (І. Котляревський).

як (мов, ні́би і т. ін.) ка́мінь ліг на ду́шу (на се́рце) кому і без додатка. Кому-небудь дуже важко; хтось перебуває в гнітючому настрої, страждає, переживає і т. ін. Як виходила з хати (Христя), спіткнулась на порозі, і з того часу як камінь ліг їй на душу (П. Панч). на се́рце ка́мінь ля́же. А згадає (Лукія) мужа Василя Чупера — на серце камінь ляже (С. Чорнобривець).