ЛЯГАТИ

(аж) ляга́ти (по́котом) (па́дати) від смі́ху (зі смі́ху, з ре́готу і т. ін.). Дуже сміятися, реготати. Молодиці аж лягали від сміху (М. Коцюбинський); Іван присів, засичав, а далі давай ревти так удатно та химерно, що всі аж лягали од сміху (І. Нечуй-Левицький); Протаз .. витворяв такі кумедні штукенції, що всі до одного лягали покотом од сміху (Олесь Досвітній); Він почервонів, аж посинів. Червоніє, червоніє та дметься, як той індик. А хлопці лягають зо сміху (І. Микитенко); А всі падали зі сміху (Н. Кобринська); Спекулянтка запуталася у ситі, репетувала, сипала прокльони, а юрба лягала з реготу (І. Микитенко); Бреде дядько, а молодиці лягають з реготу. Піддурили дядька, бо глибше, як по кісточки, нема в тім місці (Остап Вишня). ма́ло не лягти́ зо смі́ху. Весь базар мало не ліг зо сміху (О. Довженко). полягти́ од ре́готу. Компанія аж полягла од реготу (Дніпрова Чайка).

живи́м у я́му (в домови́ну, в моги́лу, в зе́млю і т. ін.) ляга́ти. Не маючи виходу із якогось становища, бути у відчаї; помирати, гинути. Живим у яму лягати не хочеться, а не придумають нічого, що робити, щоб пропитатись (прохарчуватися) (Г. Квітка-Основ’яненко); Коли мені їхати звідсіля, то краще живою в домовину лягати (С. Васильченко). жива́ б у зе́млю пішла́. — Як згадаю про матіночку мою, жива б у землю пішла… (Г. Квітка-Основ’яненко).

і ляга́ючи, і устаючи́. Весь час, постійно, завжди. Хвали .. Бога і лягаючи, і устаючи, а їх (рідних) шануй і кохай (Г. Квітка-Основ’яненко).

іти́ (ляга́ти) / піти́ (лягти́) в (сиру́) зе́млю. Умирати. — Іди собі, мале дитя, у сиру землю, поки не зазнало лиха, іди малим — і краще, і легше (Панас Мирний); (Наум:) Не остав мене, Господи .. Цілий вік ти мене милував, а на старості, як мені треба було у землю лягати, послав ти мені таке горенько!.. (Г. Квітка-Основ’яненко); (Олексій:) Через моє страждання, через людські попрьоки (докори), через непорядки у господарстві .. і не оглянемося, як ляже вона (Галочка), моя голубочка, у сиру землю (Г. Квітка-Основ’яненко).

ло́ском ляга́ти. Дуже сміятися. Крик реготу знявся кругом неї і розкотився по всіх хатах. Люди — лоском лягають, аж за животи беруться (Панас Мирний).

ляга́ти / лягти́ (важки́м (усі́м, непоси́льним і т. ін.)) тягаре́м на пле́чі чиї, кому. Ставати предметом чиїх-небудь великих турбот, переживань і т. ін.; постійно непокоїти когось. І велика, досі незнана відповідальність — чує — лягає йому на плечі нещадним тягарем (О. Гончар); Гіркота втрати важким тягарем лягла на плечі молодого командира (З газети); Панщина ж, своє господарство і діти усім тягарем лягли на одні материні плечі (М. Стельмах).

ляга́ти / лягти́ до ніг (під но́ги, в но́ги і т. ін.) чиїх (чиї), кому, кого і без додатка. 1. Скорятися кому-, чому-небудь. Складні ворожі укріплення лягали до ніг (нашим бійцям) (О. Гончар). 2. Виявляти шану до когось, вшановувати когось. Як упав же він з коня та й на білий сніг.— Слава! Слава! — докотилось і лягло до ніг (П. Тичина).

ляга́ти / лягти́ на курс (ку́рсом). 1. Рухатися вперед у певному напрямку (про судна, літаки і т. ін.). Вертоліт стрімко піднявся в біле небо, описав над нами коло й ліг на курс понад сталево-мертвою гладінню озера (Р. Іваничук); Він злетів у найкращому настрої, швидко досяг висоти двадцяти тисяч метрів, ліг на свій курс (В. Собко); Повітряний лайнер злітає в голубу височінь і лягає курсом на Москву (З газети). 2. Ґрунтовно займатися якоюсь справою; домагатися успіхів у чомусь. Одержуючи з рук завгоспа лабораторний халат.., почув (Максим) від нього напутні слова: — Ну і ну! Лягайте на курс (Н. Рибак).

ляга́ти / лягти́ на пле́чі кого, кому, чиї і без додатка. Ставати предметом чиїх-небудь обов’язків, клопотів, переживань і т. ін.; Старість лягає на плечі, а років йому ніяк не зупинити (М. Томчаній); — Велика відповідальність лягає на плечі саперів,— сказав Волинський (П. Гуріненко); Відповідальність, лігши йому на плечі, мовби напнула всі його мускули й нерви і залишила їх надовго в такому стані (О. Гончар); // чиї, кого, чого. Виконуватися, здійснюватися ким-, чим-небудь (про роботу, робочі процеси, обов’язки і т. ін.). Експедицію було закінчено, але сила роботи лягла на плечі її учасників (З. Тулуб).

лягти́ в моги́лу (в домови́ну, в гріб, в я́му і т. ін.). Померти, загинути. Грабовський .. залишився до кінця незламним, хоча й передчасно ліг у могилу! (З журналу); Ніяк не збагну, що воно за людина. Коли отак про себе турбуватиметься та дбатиме — ляже в домовину… (Ю. Збанацький); Чи я знайду спочинок за життя, А чи тоді, як ляжу в домовину..? (М. Вороний); — Уб’ють тебе, вона (мати) в гріб ляже; живи для неї, я прошу (І. Котляревський); Недалеко моя яма, Та я в яму ще не ліг (С. Руданський); — Як ляжу у ямі, тоді вже згадають,— я знаю,— Й мене словом теплим та щирим! (М. Старицький). ляга́ти в труну́. Нехай ще раз усміхнеться Серце на чужині, Поки ляже в чужу землю. В чужій домовині (Т. Шевченко); Лягала молодь у труну .. з одважним усміхом, немов байдужа (Леся Українка); // Бути знищеним, розромленим (перев. про ворогів). В могилу ляже проклята звірота. І смерть її — нам золоті в

лягти́ кістьми́. Загинути, відстоюючи, захищаючи кого-, що-небудь, домагаючись чогось і т. ін.. Лучче (краще) на своїй стороні кістьми лягти, ніж на чужині слави натягти (Укр.. присл..); — Хто повернеться (з війни), а хто й кістьми ляже (Григорій Тютюнник); Ми втратимо себе як нація, за яку лягли кістьми цілі покоління кращих із кращих синів України (Б. Олійник). лягти́ костьми́ (кістка́ми). Лягло костьми людей муштрованих чимало (Т. Шевченко); — Кістками ляжемо, а прокладемо шлях на Київ (Л. Дмитерко). полягти́ кістьми́. — Воїни, не посоромимо землі Руської, поляжемо тут кістьми. Мертві сорому не ймуть (О. Довженко). кістьми́ ляга́ти. І не знати, чим скінчиться пир сей кривавий, кому з них судилося сватів пригощати, а .. кому кістьми лягати (Д. Міщенко); // Бути знищеним, розгромленим (перев. про ворогів). І хто нам неспокій цей творчий, великий порушить — На нашім порозі той ляже кістьми! (М. Гірник);

лягти́ / ляга́ти на ду́шу чию, кому і без додатка. 1. Тяжко вразити, негативно вплинути на кого-небудь; приголомшити, пригнітити когось. Мотря чула, що на її душу лягло щось важке, але ні одна сльоза не виступила на її очах (І. Нечуй-Левицький); Єлька йде, не вириваючись, бо весь час почуває тягар провини, що важко на душу ліг (О. Гончар). 2. Бути до вподоби; сподобатися комусь. Декому заходи Морозова теж не лягли на душу (Я. Баш); (Квітка до Шевченка:) Я його (“Кобзар”) притулив до серця, бо дуже шаную Вас і ваші думки кріпко лягають на душу (Г. Квітка-Основ’яненко).

ма́ло не тру́пом ляга́ти. Дуже погано себе почувати; бути ледве живим. — Декому на морі від хитання зле робиться. Навіть дивувався: як то люди здорові й ситі мало не трупом лягають (І. Муратов).

тінь па́дає (ляга́є) / упа́ла (лягла́). 1. на кого. Кого-небудь підозрюють у чомусь. — Зараз ніяк не можу .. Тільки завтра .. Ніяка тінь не впаде на мене (М. Стельмах). 2. тільки док. між ким. З’явилося непорозуміння. Так уперше в житті між сином і матір’ю впала тінь (Є. Кравченко).

(уве́сь) тяга́р ляга́є / ліг на пле́чі кого, чиї. Хто-небудь відчуває обтяжливість якихось обов’язків. Увесь страшний тягар соціального і національного поневолення ліг на плечі селянства і міської бідноти (І. Цюпа). уве́сь тяга́р лежи́ть на пле́ча́х чиїх. Увесь тягар підготовки до дворічної експедиції лежав на плечах Бутакова (З. Тулуб).

хоч (живце́м (живи́м)) у домови́ну (у я́му, у моги́лу і т. ін.) ляга́й. Уживається для вираження відчаю у дуже скрутному, безвихідному становищі; надто тяжко. — Ні шага за душею нема: хоч в домовину лягай,— дріботів дід Грицай (І. Нечуй-Левицький); Ні з ким порадитись, ні з ким словом перекинутися,— таке, що хоч живцем лягай у домовину (Д. Бедзик); — На цього (коня) вже як і трудно стягалися, не дай Бог, заведуть, хоч тоді у яму лягай (А. Головко); Про одне тільки мова — про своє убозтво, свою нужду, що їсти дома нічого, що з дітьми хоч у могилу лягай (І. Цюпа). хоч у я́му. — Хоч в яму, гірше не буде.— Народ зголоднів, а ніхто не подбає, їсти ніхто не дасть (М. Коцюбинський).

хоч ляга́й та (й) помира́й (вмира́й). Уживається для вираження відчаю у дуже скрутному, безвихідному становищі; надто тяжко. — Голі й босі, хоч лягай та помирай (Григорій Тютюнник). хоч ляга́й та вмира́й і “про́бі” не кричи́. — Поля в іншого скибка, а в іншого й нічого, випасу нема, ліс дорогий!.. Тоді хоч лягай та вмирай і “пробі” не кричи (М. Коцюбинський). хоч ляж та й вмира́й. — Хоч ляж та й вмирай! — каже ця молодиця, як вони узялися полоти.— .. Ні, ні! — каже Галя,— ви не горюйте! (Марко Вовчок); // Немає сил терпіти, витримувати щось; дуже боляче. Коли міняється погода, то крутить усе тіло Нечипорове, ниють рани. Як застануть бригадира оці болі на полях — хоч лягай та помирай (М. Зарудний); — Ріже мене і пече попід боками.. Так мене мучить, голубчику, що хоч лягай та помирай (Григорій Тютюнник).