ЛУПНУТИ

лу́пнути очи́ма. 1. куди, на кого—що і без додатка. Глянути, зиркнути на кого-, що-небудь. Лупнеш очима вгору — над тобою, між темним гіллям… висять спілі груші (Сл. Б. Грінченка); Він сів, лупнув очима на світло (Панас Мирний); Левко тільки лупнув очима на Юрка (М. Стельмах). ли́пнути очи́ма, діал. Роман липнув на його (нього) очима і знов втирив (утулив) очі у вікно (І. Нечуй-Левицький). 2. Прокинутися або опритомніти, розтуливши повіки. Лупнув очима (Максим), підвів із постелі голову, прислухається (С. Васильченко); “Матіночко! рідненька… Чи се ж ти?..” Стара лупнула очима, бистро подивилась на Оксану (Г. Квітка-Основ’яненко).