ЛУНЬ

лунь ухопи́в (рідше ухопи́ла) кого, фам. Хтось помер. Лунь його вхопив (Сл. Б. Грінченка); Як піднесуть із оцтом фиги, То зараз вхопить тебе лунь (І. Котляревський); — Щоб тебе лунь ухопила! (Укр.. присл..).

як лунь, зі сл. си́вий, бі́лий і т. ін. Уживається для підсилення супровідних слів; дуже, зовсім. — Та буде вам! — Годі! — гукав чоловік з чорними усами, а з сивою, як лунь, головою.— Знайшли коли реготатися! (Панас Мирний); Марія Бучачка, сива, як лунь, вижовкла з лиця (Г. Колісник); Дзвонить старий попик, білий, як лунь (О. Довженко); Вкине слово (Денис) та таке, що й десять стариків, сідих (сивих), як лунь, .. так не видумають (Г. Квітка-Основ’яненко).