ЛУКАВИЙ

від лука́вого, ірон. Те, що суперечить певним нормам, канонам і т. ін.; щось не таке як прийнято, як треба. — Не люблю, як ти з книжок почнеш верзти всячину. То все від лукавого (Б. Грінченко); — Політика в нього, може, й від лукавого, але ж яка Божа іскра сяє в багатьох його творах! (М. Стельмах); Коваль — його професія, решта — від лукавого, як кажуть (З газети); — Під оселедець (випити). А кава, лимон.. — то від лукавого, від заграничної (закордонної) темноти (А. Крижанівський).

лука́вий підкуси́в (напути́в, підби́в і т. ін.) кого і без додатка. Хтось зробив хибний, необдуманий або небажаний для когось вчинок. Череваниха .. боялась, щоб лукавий не підкусив паливод на яку пакость (П. Куліш); (Степанида і Оксана:) Що ж таке трапилось? (Панас:) Хоч і не питайте! (Зітхає). Лукавий напутив… (Степанида:) Ця горілка ніколи до пуття не доведе (М. Кропивницький).