ЛОСКОТАТИ

аж у но́ги лоско́че, перев. зі сл. хо́четься, корти́ть і т. ін. Уживається для підсилення зазначених слів; дуже, надзвичайно. — Знаєш, так якось кортить побачити людей у щастю (у щасті), що й сказати не вмію. Слово честі, не вмію. Ну, кортить, аж у ноги лоскоче (П. Козланюк).

лоскота́ти не́рви (рідше ду́шу, се́рце і т. ін.) кому, чим. Впливати, діяти на кого-небудь; бентежити, хвилювати і т. ін. когось. Мода — це умовна, дуже умовна красивість — чи потворність, яка лоскоче нерви тим, кому такого лоскоту хочеться (М. Рильський); Хрести на кладовищі видовжувалися аж до пасмурних хмар на обрії і лоскотали душу страшком (В. Дрозд); Ті привітні дівочі голоси лоскотали їй серце (Панас Мирний). полоскота́ти не́рви (якийсь час). Є ще такі книжки, є. Полоскоче письменник читачеві нерви, а в кінці твору — всі одужують, одружуються, вселяються в нові квартири (Ю. Мушкетик).

лоскота́ти о́чі чиї, кому, які. Привертати до себе увагу; дивувати або дратувати своїм виглядом. Страшне й прокляте (Чіпчине дворище), стало воно тепер навдивовижу всім людям, лоскотало їх заздрі очі (Панас Мирний).

лоскота́ти п’я́ти кому, чим. Задобрювати, улещувати когось. Він звик, щоб.. п’яти йому лоскотали віршиками, щоб бавили йому ніжний зір тихими линялими фарбочками? (В. Винниченко).