ЛІК

без лі́ку (рідше лічби́) кого, чого і без додатка. Дуже багато, велика кількість кого-, чого-небудь. А людей, людей! без ліку, та все чужі — минають і не глянуть на тебе (Марко Вовчок); Гуркочуть льотчики, змітаючи з лиця землі ворогів без ліку (О. Довженко); Тут землі щедрі, Тут річок без ліку (Л. Костенко); І так уже нашого брата-козака без лічби помучено (П. Панч). не лічбо́ю. Дам ті (тобі) злота не лічбою (Сл. Б. Грінченка).

втрача́ти / втра́тити лік чому. 1. Перестати рахувати, збиватися в підрахунках. — Втративши лік годинам і дням, жив Анатолій у тому вагончику (М. Руденко). 2. Чого-небудь дуже багато. — Я втратила лік його зрадам (А. Дімаров).

нема́ (нема́є) лі́ку (числа́) кому, чому. Кого-, чого-небудь дуже багато. Летять (павучки) бездумно, мовчазливо, Самі не знаючи доріг, і начіпляються квапливо На все, що зустрічає їх. Над синім холодом Дніпровим Нема їм ліку і кінця (М. Рильський); — Вишневецькі роду княжого. Їх землям, селам, містам та грошам і ліку нема,— сказала Гризельда (І. Нечуй-Левицький); З мороку минулого проступають обличчя, жевріють очі, розмикаються уста, бажаючи сказати щось… Як багато їх .. Нема їм числа (Є. Гуцало). несть числа́, книжн., заст. У роки хрущовської “відлиги”, коли перед свідомим громадянином постала картина страшної руйнації нашої культури, болем відізвалася відсутність у ній першорядних імен (Грушевський, Лепкий, Винниченко, Хвильовий, Курбас, Бойчук, Маланюк, Гірняк — несть їм числа!) (З газети).