ЛІЗТИ

(аж) воло́сся підніма́ється (підійма́ється, встає́, лі́зе і т. ін.) / підняло́ся (вста́ло, полі́зло і т. ін.) вго́ру (догори́) у кого і без додатка. Кому-небудь стає дуже страшно. (Зачепиха:) Мій батько був з запорожців! Господи! Як почне було розказувать про ту войну (війну), — волосся догори підіймається (М. Кропивницький); — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори встає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Уляна, припавши до трупа,— затихла. У людей піднялося волосся угору, і всі, глибоко зітхнувши,— перехрестились (Панас Мирний); Василько похолов з остраху. Волосся полізло догори, серце перестало стукати в грудях (М. Коцюбинський); Хто спускався на громаку з високої гори?.. Спершу не то спускатись, униз страшно глянути... Як уперше сядеш на громака, як подумаєш, де той у Бога низ, волосся подереться вгору... (Панас Мирний); Полегшало йому трохи. Задрімав був, а потім враз як застогне, як закомандує — аж воло

(аж) із го́рла лі́зе (грубо пре́ться) у кого, зневажл., перев. безос. 1. Хтось дуже багатий. Отож якраз він такий злидар.. Не бійсь, в нього з горла лізе… (Ю. Збанацький). 2. У когось дуже багато чого-небудь. У нас з бабою молока немає, а в них аж із горла преться (Ю. Збанацький).

(аж (і)) о́чі на лоб (на ло́ба, рідше догори́ і т. ін.) лі́зуть / полі́зли у кого, кому, чиї. 1. Хтось виявляє велике здивування, дуже вражений чимсь. Дід руку до вуха наставляє, так, ніби він недочува. А тоді хап рукою за бороду, хап за шапку — в Оксена аж очі на лоб полізли (Григорій Тютюнник); Мій попутник слухав, роззявивши рота, зеленкуваті недовірливі очі аж на лоб полізли (З газети); У Чорного й очі полізли на лоба. Ушам своїм не йняв віри. Що це, випадковість..? (Д. Міщенко). — А ось йому! — весело викрикнув Йонька і вихопив з-під соломи маленький кавалерійський карабін. Очі у Гаврила полізли догори (Григорій Тютюнник); Меметові очі полізли наверх (М. Коцюбинський). о́чі ма́ло не ви́лізли на лоб. Від здивування Іванові очі мало не вилізли на лоб. Зрозуміти, чому стала такою люб’язною баба Анастасія, він не міг (В. Собко). 2. Хтось дуже напружується, важко працює, стомлюється. — Бувало, ро

(аж) мура́шки бі́гають (пробіга́ють, лі́зуть і т. ін.) / побі́гли (пробі́гли, забі́гали, полі́зли і т. ін.) по спи́ні (по ті́лу, за плечи́ма і т. ін.) чиїй (чиєму, чиїми), у кого, кому і без додатка. 1. Хтось тремтить, здригається від холоду, хвилювання, радості, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. Слухаєш — і трепетливі мурашки по спині бігають (О. Ковінька); Єлька і слів його не чула, їй аж мурашки бігали по тілу від його фальшивих нот, все боялась, що він таки на півня зірветься (О. Гончар); Вовк (пес) одійшов убік, але не втих,— він жалібно й тривожно повискував, аж мурашки в людей нишпорили по спинах (Є. Гуцало); Іван .. ще раз проказав ці рядки з таким жаром, з таким піднесенням, що по спині його пробігли мурашки (П. Колесник); Аж мурашки забігали по Даниловій спині. Він не міг усидіти спокійно в сідлі від обурення (А. Хижняк); Гриць побачив вперті в нього гадючі очі генерала

(аж) о́чі з ло́ба (з голови́) вила́зять (лі́зуть) кому, у кого і без додатка, фам. 1. Хтось надмірно натужується, через силу робить що-небудь, надривається і т. ін.; дуже важко комусь. — Цей як візьме (заміж), то на весь вік, до іншої не перекинеться. В машині їздитимеш на базар і з базару, клунків не тягатимеш, що аж очі з лоба вилазять!.. (О. Гончар); Тягар на його (Івана) хребті був страшенний. Очі вилазили йому з голови, кров у пульсах товклася так сильно, що, бачилось, ось-ось потріскають жили (І. Франко); (Бабич:) Ґарував чоловік, весь вік робив, аж очі з голови лізли, мучився, терпів (І. Франко). 2. Комусь стає погано, неприємно і т. ін. від чогось. Від свіжого хріну аж очі з лоба лізли (З усн. мови). аж о́чі вила́зять. Борщ був голий, а такий квасний, що аж очі вилазили (Н. Кобринська). о́чі з ло́ба ро́гом ви́лізуть. — Міцненька (горілка)? — Така міцна, що, думав, очі з лоба рогом вилізуть. — І

(аж) о́чі ро́гом лі́зуть / полі́зли, перев. у кого, кому, чиї. 1. Хтось виявляє здивування, дуже вражений чим-небудь. У дядька Барака очі лізуть рогом.— Молодих коней на м’ясо? Та вони що, почманіли? (Ю. Збанацький); Очі їй полізли рогом від здивування: “Куди ти, молодице? Що ти надумала?” (О. Гончар); В мене аж очі рогом полізли від несподіванки, аж дух перехопило, коли я вдихнув незрівнянний запах лісових полуниць (Ю. Збанацький). й о́чі ро́гом ста́ли. — У розпал веселощів дістає томик Гегеля.., примощується в кутку, читає. У мене й очі рогом стали (В. Дрозд); // Комусь дуже подобається хто-, що-небудь. Як глянув на неї (дівчину) дід, аж очі йому рогом лізуть — така гарна (О. Стороженко); Тут, братця, такого треба на тую виставку приставити, щоб у всіх очі рогом полізли (Остап Вишня). 2. Хтось надмірно натужується, через силу робить що-небудь; дуже важко комусь. Дерево ломиться, все, що йде-їде

ви́лізти (ви́йти) / вила́зити (виліза́ти, вихо́дити) бо́ком кому і без додатка. Погано кінчитися, мати погані наслідки для кого-небудь. Ну, й поділився я своєю прикрістю з колегами-водіями на робітничих зборах. Що й вилізло мені боком: Коровін звільнив мене з роботи (З журналу); — А про те ваше хазяйнування я знаю. Знаю... Воно тобі ще боком вилізе (О. Копиленко); А ти згадай криваве дишло, Яке фашистам боком вийшло! Яке хребет їм перебило (В. Іванович); Ті витівки (бувало... ненароком...) Вилазили, скажу брутально, боком (М. Рильський); Вся наша фальш, вся тупість, .. увесь наш псевдодемократизм, перемішаний з сатрапством,— все вилізає боком і котить на нас (О. Довженко); // Не піти на користь, не приносити користі. Не микайся, Грицю, на дурницю, бо дурниця боком вилізе! (Укр.. присл..); Чуже добро боком вилізе (Укр. поети-романтики..); // Не проходити даремно, бути причиною покарання за щось. (Домаха:) Звичайне, ви

ду́мка (га́дка) запада́є (лі́зе, прихо́дить і т. ін.) / запа́ла (влі́зла, прийшла́ і т. ін.) (в го́лову (до голови́)) кому, чию (чиєї) і без додатка. Хто-небудь починає думати над чимсь. Не раз йому (Федорові) западала думка: втекти куди-небудь… світ за очі (Панас Мирний); Мимоволі приходила у голову думка: “Ну, як устане, та розвернеться..!” (Г. Хоткевич); — Отже, що я тобі, Федоре, скажу,— почав Олексій Іванович,— щоб ти не думав про мене такого, щоб часом і гадка ніколи не западала про те в твою голову, то я тебе навіки від панщини увільняю (Панас Мирний); Очі Марусяка наливалися кров’ю. В перший раз прийшла йому до голови гадка, що дійсно: захотіла — пішла (Маруся).., захотіла — назад вернула си (вернулася) (Г. Хоткевич); Одного дня попові прийшла гадка: полетіти з воронами аж під саме небо і подивитися, яке воно є (Казки Буковини..). в го́лову сту́кала ду́мка. Віталій.., припавши до ілюмінат

дух у п’я́ти хова́ється (лі́зе, захо́дить і т. ін.) / схова́вся (залі́з, зайшо́в і т. ін.) у кого і без додатка. Хто-небудь дуже боїться, втрачає від страху здатність реально мислити. — Як піймав мене (постоялець) в лабети, як придавив, то в мене й дух у п’яти заліз! (Панас Мирний). уйшо́в аж в п’я́ти дух, діал. Глядів (панотчик) тривожно та несміло, обличчя зблідло, побіліло, Мов весь уйшов аж в п’яти дух (І. Франко).

живи́м до Бо́га (на не́бо) лі́зти / полі́зти. 1. Часто згадувати Бога (і навіть прикриваючи так свої недобрі наміри або вчинки). Агресор, їй-бо,— чистої води християнська душа. Живим до Бога лізе та все клятви дає (О. Ковінька). 2. Дуже погано себе почувати, страждаючи від болю, втрачаючи будь-яке терпіння; ледве витримувати, ледь не вмирати. — Ніколи в мене не боліли зуби, а тут на тобі..— Зробіть щось,— прошу (лікаря), — а то живим на небо полізу (Ф. Маківчук).

за сло́вом до кише́ні (у кише́ню) не лі́зти (не ла́зити, не полі́зти). Бути дотепним і метким у розмові. — А ви, дядьку, бачу, із тих, що за словом у кишеню не лізуть (Григір Тютюнник); Був .. Гнат із таких, Що не лізуть в кишеню за словом (С. Олійник); Та й сам дідусь був не промах: за словом у кишеню не лазив (О. Ковінька); Всякому відріже, за словом до кишені не полізе (Укр.. присл..); Вогонь — не дівка. За словом до кишені не полізе (М. Руденко); О, той за словом у кишеню не полізе (С. Журахович). по сло́во до кише́ні не лі́зти. — Язик маєш гострий, по слово до кишені не лізеш (І. Муратов); // Уміти підтримувати розмову; любити поговорити. — Побачила я його, так ніби нічого чоловік, за словом до кишені не лізе, правда, перекошений трохи на війні, але всі форми є… І пішла за нього (М. Зарудний). за слова́ми не ла́зити до кише́ні. Він.. над усе любив веселі теревені. І за словами сам не лазив до ки

із шку́ри лі́зти (рідше вила́зити). 1. Докладати великих, надмірних зусиль для досягнення чого-небудь; дуже важко працювати, дуже старатися і т. ін. Сокіл не любив відставати. Побачивши поперед себе коня, із шкури ліз, аби порівнятися, випередити, іти тільки першим (Д. Міщенко); Він справді зі шкури ліз та старався…. І до сходу сонця приправив таки своїх пасажирів до табору (І. Головченко і О. Мусієнко); Він уже свого доскочив. Чого ж йому з шкури вилазити (Панас Мирний); Той із шкури лізе, та голодний сидить, а той і пальцем не кивне, та кабаком діло живе (А. Тесленко); — Чи не уявляєте ви мене одним з тих йолопів, що .. з головою навантажуються працею, лізуть із шкури, щоб висунутись, заробити грошей, одне слово — досягти становища й заможності, як тепер кажуть? (В. Підмогильний). лі́зти із шкі́ри. — Батьки, будучи самі малописьменними, з шкіри лізли, щоб дати нам, дітям, якесь ремесло в руки… Шматок хліба… (П. Інгульськи

іти́ (лі́зти) / піти́ (полі́зти) пробо́єм (на пробі́й). 1. Силою проникати або намагатися проникнути куди-небудь. (Свинельд:) Нарешті місто загорілося, і тоді знали ми, що все пропало. Тому повернули коні і пішли пробоєм туди (Ю. Опільський); Старшину Векленка було вбито саме в ті хвилини, коли німці полізли на пробій (Ю. Яновський). 2. Добиватися, досягати настійливо чого-небудь, долаючи будь-які перешкоди, докладаючи великих зусиль. — Таке життя, тату, що треба в нього пробоєм іти, живохватом! Тільки тоді чогось досягнеш... (О. Гончар); В умінні йти до наміченої мети пробоєм Ользі з Олею не зрівнятися (Ю. Шовкопляс).

лі́зти (грубо пе́рти, пе́ртися і т. ін.) / полі́зти на роже́н (про́ти рожна́). 1. Наражатися на небезпеку, бути необережним у своїх діях; ризикувати. — Інші поміщики, навпаки, тікають тепер із своїх маєтків, шкуру свою рятуючи. А він сам на рожен лізе (А. Головко); — За праве діло і вмерти не страшно.— Воно-то так, але навіщо на рожен лізти? (І. Цюпа); — Тут жарти кепські. Нема дурних на рожен перти (М. Олійник); Великі втрати. А могло ж їх і не бути… — Видно, на рожен полізли… (В. Кучер); // Вдаватися до крайніх заходів, діяти, не задумуючись про наслідки. — Ти вбив (Левчину), гадюко?.. — Нехай не лізе на рожен (О. Довженко); Він, забуваючи про всяку обережність, міг сліпма полізти на рожен (О. Гончар); // Наражати себе на неприємність. — Скажи, Бовдюг, що ти про мене думаєш? — тихо запитав Оксен, згортаючи цигарку.— А ти не розгніваєшся? — За що? Адже сам на рожен лізу (Григорій Тютюнник); — Ну, чого йому треба бул

лі́зти (рідше зала́зити) / залі́зти в ду́шу кому, чию, до кого і без додатка. 1. Виявляючи удавану люб’язність, приязнь до когось, добиватися його довір’я, прихильності. П. Ольга ідеальна товаришка, з тих, що не лізуть силоміць в душу (Леся Українка); В душі господарям лізуть, щоб потім самим панувати (М. Зеров); Спритний, чіпкий, він (Тимошка) розпустив жаднющі щупальці .. Кожному заліз у душу непомітно (П. Рєзніков). лі́зти зміє́ю в ду́шу. — Прикидається сердечним другом, лізе змією в душу!.. (Василь Шевчук); // Всіляко намагатися сподобатися комусь; закохувати когось в себе. (Андрій:) Не залазь ти їй в душу, чуєш, не залазь. Не для тебе вона! (З. Мороз); (Гнат (один):) А очі, очі як горіли в неї!.. Бач, як залізла знов у душу! (І. Карпенко-Карий). 2. Спонукати когось до відвертості всупереч його бажанню. — К чорту всі ваші сподіванки,— ввічливо прогарчав Анрі-Жак,— з якої

лі́зти (рідше зала́зити) з чобітьми́ в ду́шу чию, кому і без додатка. Грубо, безцеремонно втручатися в чиїсь справи, в особисте життя. Число співчуваючих .. Виросло до незрозумілих розмірів, і все то (те) приїздило, лізло з чобітьми в душу, задавало нескромні питання (Г. Хоткевич); І кинулись цілою сворою по всіх усюдах, .. одні одним з чобітьми в душу залазять (І. Франко).

лі́зти в го́лову кому і без додатка. Настирливо з’являтися у свідомості; ставати предметом думки. Чого тільки у ту ніч не передумаєш, чого не перегадаєш? Та все якесь таке у голову лізе неподобне (Панас Мирний); Одганяючи нехорошу, страшну, божевільну догадку, що настирливо лізла в голову, постукав (Олег) втретє (І. Рябокляч); Відгонить од себе такі крамольні думки — дивись, що лізе в голову (М. Чабанівський); Ще вчора на ковзанці він був їй не кращим і не гіршим від інших, а це так і лізе в голову (М. Стельмах); — Хмуришся… — Та-а, всяке лізе в голову… (Василь Шевчук). лі́зти до голови́. Чи не скучає.. Все це мимохіть лізе до голови (М. Коцюбинський). лі́зти в па́мороки. (Марфа Варфоломеївна:) Це все від байдиків лізе тобі таке в памороки (М. Кропивницький); // Згадуватися. А потім звертався до онука: — Яка буква?.. випалював (Гриць) те, що першим лізло в голову: Добро… (Ю. Збанацький).

лі́зти в о́чі. 1. Настирливо поставати в уяві; ввижатися. Тільки що очі заплющу, вареник так, так тобі і лізе в очі, перехрестишся, заплющишся, а він знову (Т. Шевченко); Цілісіньку ніч трясця його била, а кобила усе в вічі лізла (Г. Квітка-Основ’яненко). лі́зти пе́ред о́чі. Полягали старі спати, та не спалося; окраєць хліба з полиці ліз перед очі (М. Коцюбинський). 2. кому, до кого і без додатка, фам. Набридати комусь чим-небудь; приставати, чіплятися. Як сльота у очі лізе (М. Номис); — Варняка, лізе тобі у вічі… Тьфу! так з душі й верне (Панас Мирний); (Данило:) То це я мушу на ґвалт гукати, чи що, щоб тебе здихатись? Чого лізеш в вічі? (М. Кропивницький). лі́зти ме́жи о́чі. — Отак завжди. Вип’є та й лізе межи очі! (Панас Мирний); Без тебе, мовляв, гірко, а тут ще ти межи очі лізеш! (О. Гончар). лі́зти осо́ю в о́чі. — Ну й люди — газети не дадуть почитати. Рік газети не читав — тільки вз

лі́зти в пани́, зневажл. Намагатися будь-що розбагатіти, посісти видне місце в суспільстві. І про Колісника пішла по городу недобра чутка: накрав земських грошей, .. Он тепер хто посяде добро панське, хто у пани лізе (Панас Мирний); // Ставати експлуататором. — По-моєму, не лізь у пани, не висисай з народу крові (Панас Мирний).

лі́зти в па́щу (в па́зурі, в пе́льку і т. ін.) (до) кого, (до) чого, кому, чому і без додатка. Наражати себе на велику неприємність, смертельну небезпеку. —Я не проти поїздки.., але лізти в пащу, в пазурі Третього відділення… Даруй, не бачу ніякого глузду (М. Олійник); — На біса було лізти в пельку?! Нехай би собі тікали (шведи), скільки влізе (Ю. Яновський).

лі́зти в печінки́ кому і без додатка, грубо. Завдавати комусь прикростей. — Аж, нічогісінько,— одмовив Пищимуха (становому), похнюпившись. — І чого б їм (виборам) у ті печінки лізти? (Панас Мирний).

лі́зти в чужи́й горо́х, жарт. Втручатися в чиї-небудь особисті справи. (Баби:) От так йому, от так йому треба! Най (нехай) не лізе в чужий горох! (І. Франко).

лі́зти до не́ба. Звертатися з проханням до Бога; молитися. В нудьзі притьмом не лізь до неба! Людей питай, свій розум май! (П. Гулак-Артемовський); До неба ліземо в задумі (М. Хвильовий).

лі́зти (забіга́ти, спіши́ти і т. ін.) попере́д ба́тька в пе́кло, жарт. 1. Випереджати інших у чому-небудь; вириватися, вискакувати наперед. Сердито запитав її: — Чого поперед батька лізеш у пекло? (М. Стельмах); З сили-силенної порад і настанов (материних) Валентинові запам’яталась одна, мабуть, найголовніша: не лізти поперед батька в пекло (П. Інгульський); (Микола:) Не треба ніколи забігати поперед батька в пекло (І. Франко); — Не спіши поперед батька в пекло,— сказав він.— Я сам тобі скажу, коли це треба зробити (Л. Смілянський). вихо́плюватися попере́д ба́тька з чим. — Навряд чи той, хто поперед батька вихоплюється з цими графіками, сіяв колись хліб (М. Стельмах); // Виявляти нетерплячість у розмові, перебивати, не дослуховувати до кінця співрозмовника. — Ти й дурити вмієш? — Не лізь поперед батька в пекло (Панас Мирний); — Це той — у шкіряному кашкеті? — А хоч би й у шкіряному? Не поспішай поперед батька в пе

лі́зти / залі́зти (полі́зти) в петлю́. 1. Наражати себе на смертельну небезпеку, свідомо ризикувати своїм життям. — Нащо самим у петлю лізти? .. Пропадем, усі пропадем (О. Гончар); Хуторянину думалось одне: розсипав він свої дні, як темну росу, і заліз у петлю (М. Стельмах). 2. Гинути, потрапивши у безвихідне становище. — Тобі, з твоїм характером, треба стати на одному. А то заробиш чахотку. Чи й… — обірвала, прикусила язика. Ірина сама доказала в думці: “Полізеш у петлю” (Ю. Мушкетик). 3. до кого. Потрапляти в залежність до когось. На такому наділі не розженешся, хіба що в петлю до панів та глитаїв залізеш (І. Цюпа).

лі́зти на ду́мку кому і без додатка. Згадуватися, бути предметом роздумів. І господиня, мов сова, лізе в очі... Проклята! — думаю я,— і чого ти лізеш на думку з своїм хижим поглядом?.. (Панас Мирний).

лі́зти на о́чі кому і без додатка. Часто з’являтися перед ким-небудь, набридливо перебувати біля когось; бути на видноті. — Обійдеться,— заспокоював її (Ксеню) Гнат.— Головне, не лізти на очі (С. Голованівський).

лі́зти не в своє́ ді́ло. Втручатися в що-небудь, не будучи компетентним або викликаючи чиєсь незадоволення. (Черепань (Лисенку):) Не лізь не в своє діло! На таких метких у нас теж вуздечка знайдеться (Ю. Мокрієв). лі́зти не в своє́. Той же чабанський гонор не дозволяв йому бути причепливим, лізти не в своє (О. Гончар).

лі́зти під но́ги кому. Ходити, бігати і т. ін. біля когось; заважати. Тут летить .. тяжкий батьківський кулак і з сердитим криком опускається на спину дитини: — Чого під ноги лізеш..?! (М. Коцюбинський); — Як будеш дурним, будеш їм усе лізти під ноги.., то певно будуть тебе лякати (О. Кобилянська).

лі́зти / полі́зти ра́чки. 1. Ледве йти (через сп’яніння, погане самопочуття і т. ін.). А вже Охрім, На глум усім, П’яненький лізе рачки! (П. Гулак-Артемовський); — Так нахлюпався, що додому рачки ліз (Ю. Збанацький); Виходь же завтра навкулачки, Відтіль полізеш, мабуть, рачки (І. Котляревський). 2. до кого. Принижуватися перед ким-небудь; плазувати. лі́зти ра́ком. Так лізьте ж до Енея раком, Плазуйте перед сим трояком (І. Котляревський). 3. Докладати всіх зусиль, щоб домогтися чогось. Та вже хоч і рачки ліз, а свого доконав! (Укр.. присл..).

лі́зти / полі́зти у пля́шку, жарт. Сердитися, гніватися (нерідко без достатніх на те підстав). Сагайда не дав розгулятися своєму самолюбству .. Зрештою, сам собі винен, і нічого тепер лізти в пляшку (О. Гончар); — Скоїлось те, що в пляшку поліз чоловік. І сказати б .. так ні, статечний, розумний чоловік, а так, наче вожжина йому під хвіст попала (А. Головко); // Виявляти незадоволення у зв’язку з чим-небудь. — О, вже й у пляшку поліз! Чого з весілля тікаєш? Ну, любиш Наталку, то й люби (Є. Гуцало); — Не пори єрунди, Женю,— несподівано м’яко заговорив Федір.— Не треба лізти в пляшку (Р. Іваничук).

лі́зти по тру́пах, зневажл. Не зважаючи ні на що, не рахуючись ні з ким, намагатися досягти своєї корисливої мети, робити все для власної вигоди. Якби хотів,— чув би крик тої боротьби, і .. тих, що програли, і тих, що лізуть по трупах (Г. Хоткевич).

лі́зти у во́ду, не зна́ючи бро́ду. Робити щось без попереднього обмірковування, зважування; бути необачним. (Ніна:) Хіба ж таки можна лізти в воду, не знаючи броду? Під снігом валуни… (І. Гребенюк).

лі́зти у за́шморг (в ярмо́) до кого і без додатка. Потрапляти в економічну залежність до когось. Мав пристойну хатину, двадцять соток орного поля, а найголовніше — коня, яким міг ґрунт обробити, не лізучи у зашморг до глитаїв (І. Муратов); — Так, людоньки, так. Лізьте в ярмо, жніть за тринадцятий сніп. Послужіть панові (М. Коцюбинський). вла́зити в ярмо́. — Не хочеться взимку в наймитське ярмо влазити. Страх як не хочеться (М. Стельмах).

лі́зти чо́ртові на ро́ги (в зу́би), фам. Наражатися на небезпеку; ризикувати потрапити у складну ситуацію. — Завжди сам лізеш чортові на роги! (О. Гончар); Льотчик провів друга на дорогу, сказав на прощання: — То гляди ж, Найдо, не лізь чортові в зуби. Будь обережний! (В. Минко). лі́зти (наско́чити) само́му чо́ртові на ро́ги. — Якби для того, щоб урятувати товариша, треба було не те що на вила, а й самому чортові на роги лізти, то й тоді ми не повинні задумуватися! — гнівно крикнув Кармелюк (М. Старицький); Бігти в ліс — значить наскочити самому чортові на роги! Будемо тут! — вирішив командир (П. Автомонов).

на го́лову лі́зти кому і без додатка, грубо. Безцеремонно, без належної поваги поводитися з ким-небудь, використовувати когось, підкоряти своїй волі і т. ін. — Тьху! — удавано плюнув Копистка,— ..Планета нині така, що вся погань на голову мені лізе. Бригадир Кононенко суворо зауважив: — Відкоша отаким не даєш (Я. Гримайло).

наза́д лі́зти. Відмовлятися, відступати від рішення, прийнятого раніше, від слова, даного комусь, і т. ін. — Тепер якось ніяково назад лізти… А їхати не можу… І не поїду, нізащо не поїду… (М. Коцюбинський).

на стіну́ (на сті́ни, на сті́нку і т. ін.) лі́зти / полі́зти. 1. Бути дуже збудженим, неспокійно себе поводити, наполягаючи на чомусь. (Одарка:) Так і я не хотіла за свого Прокопа, на стіну лізла (Г. Квітка-Основ’яненко); — Місяць тому ти ліз на стінку, вимагаючи миру.., а тепер співаєш щось зовсім іншої (З. Тулуб). 2. Доходити до стану одуріння, бути у відчаї; шаленіти. — Чи не напоїли ви нас таким, що, може, й на стіни поліземо? (Г. Квітка-Основ’яненко); — Нагодувати його солоним, а тоді не давати води. ..на стіну полізе, сказиться! (М. Старицький). тро́хи не лі́зти на сті́ни. Єремія репетував, кричав не своїм голосом. Голос його дійшов до найвищих нот. Він бігав по світлиці, трохи не ліз на стіни (І. Нечуй-Левицький).

не лі́зе (не йде) в рот (у го́рло, грубо в пе́льку) кому і без додатка. 1. У когось зовсім немає апетиту, хтось не хоче їсти, кому-небудь не хочеться їсти, не їсться. (Микола:) Ходи й ти обідати. Мені якось самому страва в рот не лізе (І. Франко); Принесли їй і хліба, і паляниці, і якої то страви не понаносили! Так нічого їй і в рот не йде! (Г. Квітка-Основ’яненко); Винесла нехитру вечерю, заходилася спроквола їсти. А воно чомусь і надворі їй не лізло в горло (Є. Гуцало); Маруся .. мовчки вертала кулешу Юрчикові.. — Не можу, голубчику. В горло не йде (Г. Хоткевич); Чим я тебе маю годувати, коли тобі навіть мій рис не лізе в пельку? (Ю. Збанацький); Черствий хліб не йшов йому в пельку (І. Нечуй-Левицький). не йде до го́рла. Обід не йде (Іванові) до горла (М. Коцюбинський). не полі́зе в го́рло. І сон не прийде, і хліба шматок не полізе в горло, коли чекаєш, що ось-ось на тебе впаде гр

не лі́зе (не йде) з голови́ кому і без додатка. Хто-небудь весь час думає, згадує про когось, щось; постійно згадується, не забувається хто-, що-небудь. (Семен:) Одна думка не лізе мені з голови: якось чудно (Одарка) спитала: “А чи ж будемо ми щасливі?” (М. Кропивницький); Не йшла з голови та остання зустріч (З газети).

не лі́зе / не полі́зе в го́лову кому і без додатка. Хтось не може засвоїти, запам’ятати і т. ін. чого-небудь; не сприймається, не запам’ятовується і т. ін. щось. Місце, де їх (курсантів) кинув Гладун, було відкрите, спека палила нестерпно, і ніщо не лізло в голову (О. Гончар); Такий настрій.. Сьогодні ніщо не полізе в голову (З журналу).

ні в я́кі воро́та (две́рі) не лі́зе. Зовсім безглузде, нелогічне, непристойне і т. ін. що-небудь. Розмова дістала інший напрямок .. Курат почав патякати таке, що аж ні в які ворота не лізло (Переклад С. Масляка); // Не годиться; негарно, неприємно, непристойно і т. ін. Ти ще й смієшся?.. Ні, ти жартуєш! Це ні в які двері не лізе (М. Стельмах).

оди́н о́дному на го́лову лі́зуть (лі́зе), зневажл. Велика кількість кого-небудь; багато. о́дин о́дному пря́мо на го́лову лі́зе. — Людство до біса розплодилось, аж страх бере. Один одному прямо на голову лізе (Переклад С. Масляка).

о́чі блука́ють (лі́зуть, ла́зять і т. ін.) чиї, по кому—чому, рідко поза кого. Хтось повільно, прискіпливо, уважно і т. ін. оглядає кого-, що-небудь. Я бачив, як той добродій кілька раз проходив через вагон і кожен раз його неспокійні очі блукали по мені та по моїх речах (М. Коцюбинський); Стискаємо руки й схиляємо голови, але я чую, як його (хазяїна) очі лізуть десь поза мене (М. Коцюбинський).

полі́зти (рідко лі́зти) живце́м (живи́м) у моги́лу (в я́му). Заподіяти собі смерть; позбавити себе життя, померти. Молоде, одважне, В бою як буде необачне, То може згинуть неборак; Тогді (тоді) не буду жить чрез (через) силу, Живцем полізу я в могилу, Ізгину (І. Котляревський); — Лишалось одне — або живцем у могилу лізти, або протестувати, битись за життя (З журналу). живи́й у я́му (у моги́лу) полі́зеш. Було б здоров’я, а то вийшов од пана й од вітру хилюсь. Блідий, очі запали: нічого не зробиш, не полізеш у яму живий (А.Тесленко); Якби не Яковець, то, може, сама б, жива, за ним (Петрусем) у могилу полізла (Грицько Григоренко).

сам у рот лі́зе (про́ситься). Такий, що хочеться з’їсти; апетитний. — Може, ти в нас і пообідаєш? У мене варенички — самі в рот лізуть (О. Ковінька).

у (са́ме) пе́кло лі́зти / полі́зти . 1. Намагатися бути там, де найважче, де найбільша небезпека; ризикувати життям. І треба ж було в саме пекло лізти. От і наслідки (З газети). 2. Заради кого-, чого-небудь бути готовим на будь-які випробування; робити неможливе. — Аби молодиця слово сказала, в пекло полізе (М. Коцюбинський); — Я так вас люблю, що, як скажете ви, Я в пекло полізу без слова (В. Самійленко); — За десятини не тільки в ярмо,— а й у пекло можна полізти,— повчаючи, сказав Гнат (М. Стельмах).

хоч живи́м (живце́м, живо́му і т. ін.) у зе́млю (у моги́лу, у гроб і т. ін.) лізь. Уживається для вираження відчаю у дуже скрутному, безвихідному становищі; безвихідь. — А тут, Омеляне, така біда, що хоч живим у землю лізь (М. Стельмах); — Тут живому хоч у могилу лізь (П. Колесник). хоч бери́ та лізь живце́м у зе́млю. — Так мені остогидла хата-пустка, .. що хоч бери, старий діду, та лізь живцем у землю… (М. Коцюбинський). хоч живи́м до Бо́га лізь. Що було грошенят з дому, з’їли, а тепер хоч живим до Бога лізь (В. Винниченко).

хоч у петлю́ (у за́шморг) лізь. Уживається для вираження відчаю у дуже складному, безвихідному становищі; немає виходу. Потрапив у таку халепу, що хоч у петлю лізь (З журналу); — Я мислю собі так, же (що) як доскочать сюди гайдамаки, ото ж буде… Місіонери, можні колегіанти розбіжаться хто куди, а мені хоч у зашморг лізь (М. Сиротюк).

шмато́к (кусо́к) не йде (не лі́зе) / не піде́ (не полі́зе) в го́рло кому. Хто-небудь не хоче або не може їсти з певних причин. Посідали за стіл. Він їв добре. Їй шматок не йшов у горло, та силувала себе їсти (Б. Грінченко); Віктор настороживсь. Але щоб приховати від Людмили свою настороженість, продовжує мовби ще з більшим апетитом їсти. Хоч і не лізе шматок у горло (А. Головко); (Гапка:) Пообідала б. (Домаха:) Не піде шматок у горло (М. Кропивницький);(Золотницький:) Обідать у такого хазяїна важко, тут і кусок в горло не полізе (І. Карпенко-Карий). хлі́ба шмато́к не полі́зе в го́рло. І сон не прийде, і хліба шматок не полізе в горло, коли чекаєш, що ось-ось на тебе впаде град куль і свинцю (Ю. Збанацький).