ЛИЦЕ

(аж) кров ки́нулася до обли́ччя (в обли́ччя, в лице́ і т. ін.) кому. Хто-небудь раптово почервонів. Софія знала добре той дзвінок, він вразив її, аж кров кинулась їй до обличчя (Леся Українка); Настя зірвалася з лави. Кров кинулась їй в лице, залила його аж до хустки (М. Коцюбинський).

(аж) міни́тися / переміни́тися в лиці́ (на лиці́, на обли́ччі і т. ін.). Набувати незадоволеного, часом нездорового і т. ін. виразу (обличчя) у зв’язку з чим-небудь; переживати, нервувати, червоніти, бліднути і т. ін. (Любка:) Він її (Хведоску) очима пече, а вона аж міниться в лиці (М. Кропивницький); А як (Гелена) мінилася в лиці, коли сорочка перкалева згоріла в мене у руці! (Л. Костенко); Махиня явно глузував з панка, допікаючи кожним словом, а той аж мінився на лиці, але не подавав виду (Олена Пчілка); Роман стояв оддалік і мінився на обличчі. Він якось чудно усміхався під вусом, слухаючи палку бесіду Семенову (М. Коцюбинський); Шестірний перемінився в лиці — поблід, задрижав і, одвернувшись від Жука, почав тихо сьорбати борщ (Панас Мирний).

диви́тися / гля́нути пра́вді в о́чі (в лице́). Тверезо, об’єктивно оцінювати дійсність, справжній стан речей. Нема чого тішити себе надаремне, він не дитина, може дивитись гіркій правді в вічі (О. Гончар); Зростання тарифів на перевезення вантажів залізницями України є вимушеним заходом .. Треба дивитися правді в лице, що при обороті залізниць 6 млрд. грн. за 1999 рік збитки лише від пасажирських перевезень становили 1,4 млрд. грн. (З газети).

до лиця́ кому. 1. що. Личить, пасує що-небудь комусь (про одяг, предмети туалету і т. ін.); гарно в чомусь, із чимсь. Та Парасці великі срібні сережки і до лиця були (Нар. опов.); Улька наділа на Гриця бриля і зазначила, що він хлопцеві до лиця (С. Добровольський); Зачіска і хустка. Щоб усе їм (жінкам) — до лиця (С. Олійник); // без додатка. Красивий, підходить для когось. Марина в платті до лиця. Плаття коротке з корсажем, білий хвартух, пов’язана платком, колір до лиця (І. Карпенко-Карий); // Додає щось до зовнішнього вигляду кого-небудь, несподівано прикрашаючи його. (Тетяна:) І той рубець у другого (іншого) б був ґанджею, у нього ж він красою служить і до лиця, як лицарю, йому!.. (І. Карпенко-Карий); Вона поглянула з суворістю знавця (суворість їй була так само до лиця) (М. Рильський); // Відповідає чиємусь характерові, становищу і т. ін.; підходить. — Не вдавайте з себе поета! Се вам дуже не до лиця (І. Франко);

з кам’яни́м лице́м, з дієсл. Дуже серйозно, суворо і т. ін. — Я прошу не перебивати мене, панове,— з незмінним кам’яним лицем продовжував генерал (Ю. Бедзик).

з лиця́ землі́, зі сл. зника́ти, ще́знути і под. Назавжди, зовсім, безслідно, повністю. Без мови немає народу. Він зникає з лиця землі, як древні ацтеки (П. Загребельний); Чума, віспа, холера.. Від їхніх ударів гинули цивілізації, розвалювалися імперії, зникали з лиця землі цілі народи (З журналу); За расовою теорією нацистів, як відомо, слов’янство в майбутньому взагалі повинне зникнути з лиця землі (І. Головченко і О. Мусієнко).

змести́ (сте́рти) з лиця́ землі́ кого, що. Знищити, розгромити. — Вони б мали й один одного в ложці води втопити, з лиця землі змести!.. (Панас Мирний); — Боже милосердний .. не дай розпалитися пожежі .. змети з лиця землі схизматицьку нечисть .. Утверди нашу святу віру (Я. Стецюк); — А як зітруть з лиця землі? — Народ не можна стерти. Царя, панів не стане, а люди будуть вічно! (Василь Шевчук). змести́ з землі́. — Вона буде моя, повинна бути моєю, хоч би мені довелося змести з землі й її хату, і її оселю, і тітку Мавру, і брата..,— думав Єремія, стискаючи кулаки (І. Нечуй-Левицький).

з яки́м лице́м, з дієсл. Уживається для вираження почуття сорому, незручності, ніяковості і т. ін.; як. (Жірондист:) З яким лицем я буду завтра їхать на гільйотину? Сором всій Жіронді .. буде (Леся Українка).

кров залива́є / залила́ обли́ччя (лице́) кому. Хто-небудь червоніє від чогось. Богдан відчув, як жарка кров вогнем заливає йому обличчя .. Ти син репресованого, син людини, яку названо ворогом народу (О. Гончар); Зачує кроки Юхимові до клуні. Тоді кинеться враз, лице їй заливає кров (А. Головко).

кров уда́рила в лице́ (в обли́ччя, до лиця́ і т. ін.) кому і без додатка. Хто-небудь перебуває в стані сильного хвилювання, збудження і т. ін. Серце (Сеспеля) переповнилось радістю, в лице вдарила гаряча кров, очі засяяли (Ю. Збанацький); Остапові вдарила кров до лиця. Несила йому слухати синові речі (К. Гордієнко); Марії в обличчя вдарила кров, зіниці стали великі, як дві чорні пасльонини (А. Головко).

лице́м в лице́ (до лиця́), перев. з дієсл. Дуже близько, впритул, віч-на-віч і т. ін. Черниш ніколи й не думав, що він так спокійно сприйме першу зустріч з ворогом лицем в лице (О. Гончар); Сана була дуже обурена підступністю шпигуна. І я вирішив зсадити її з хмар на землю та зштовхнути лицем до лиця з справжньою дійсністю (Ю. Збанацький); Він мав рацію бажати зустрічі лицем до лиця (В. Винниченко). лице́ в лице́. Я .. йду просто на нього, лице в лице (М. Коцюбинський); Вони стояли на подвір’ї тісним збратаним колом, лице в лице (З газети).

лице́ (обли́ччя) гори́ть ((аж) паши́ть) чиє, у кого, від чого і без додатка. Хтось почервонів, дуже червоний з якоїсь причини. У Галі лице горіло.. Василь, прижмурившись, прикро подивився.— Де це ти так розпалилася? (Панас Мирний); Хоч лице її горіло від сорому, серце радісно тріпало в грудях (М. Коцюбинський); Зачує кроки Юхимові.., тоді кинеться враз, лице її заливає кров — аж пашить лице (А. Головко); // чим. Чийсь вигляд виражає якісь почуття, переживання тощо. Лице її горітиме іншими хвилюваннями: тут! Все сталося тут (О. Гончар); То говорив Грицько… Очі в нього грали, лице радістю пашіло (Панас Мирний); Від співу дівчина зашарілася, обличчя її пашіло пристрастю, вогнем (В. Минко).

лиця́ нема́ (нема́є, не зна́ти, не було́) / не ста́ло на кому. Хто-небудь змінюється на виду, стає дуже блідим від раптового сильного хвилювання, приступу хвороби і т. ін. Глянула мати на сина — жахнулася! Глянув батько — розгубився! — Що сталося, сину? На тобі лиця нема! (З газети); Одімкнула скриню Марія. Яків порився в ній і .. щось на ходу сказав Марії. А на ній лиця немає, як із воску виліплене (А. Головко); Уляна стояла по один бік хати,.. лиця на ній не знати! (Панас Мирний); На скуйовдженому завгоспові лиця не було: — Біжіть до медпункту! Там… (В. Бабляк); Як почула таке Мотря, то й лиця на їй не стало: поблідла, як крейда, затряслась, як лист на осині (Панас Мирний).

ма́ти своє́ обли́ччя (лице́). Відрізнятися від інших людей, подібних предметів, явищ і т. ін.; бути оригінальним. Сувенір, присвячений українському селу та сільській місцевості, має своє обличчя (З газети).

ми́ти сльоза́ми лице́ (обли́ччя, бо́роду і т. ін.). Плакати. Як крається батькове серце.. Він схуд і щодня миє сльозами бороду (М. Коцюбинський); Вона (Маланка) б’ється головою об стіл, голосить і миє сльозами тоді вже чорні руки (М. Коцюбинський). гаря́чими сльоза́ми ли́чко ми́ти. Збирала його в далеку дорогу молода дружина, гарячими сльозами личко мила (Григорій Тютюнник).

на одне́ лице́. Такі, що майже нічим не відрізняються; дуже схожі, однакові. Поміж істинними поетами не існує різниць вікових і рангових, існує лише одвічна різниця між поетами хорошими й різними, і між віршарями сірими й на одне лице (З газети).

не уда́рити лице́м (обли́ччям) у грязь (у боло́то) перед ким і без додатка. Показати себе в чому-небудь з кращого боку; не осоромитися. Чумак ловко сів у сідло. (“Хоч тут не вдарив лицем у грязь!” — майнула думка) (А. Головко); Природний артист, дотепний співрозмовник, до того ще й бандурист і непоганий співак, він мобілізував усі свої мистецькі здібності, щоб не вдарити обличчям у грязь перед високими панами (С. Добровольський); (Тиберій:) Давайте ж не вдарим лицем в болото і заспіваємо яку-небудь кантату (М. Кропивницький).

ні з лиця́, ні з ро́сту, жарт. Такий, що зовні нічим не відзначається; непримітний, звичайний і т. ін. (про людину). (Текля (одна):) Певно, що вона (Оксана) відьомського кодла і що вона панича якимсь зіллям причарувала. Бо що в неї хорошого. Ні з лиця, ні з росту (М. Кропивницький).

оберну́тися / оберта́тися лице́м (обли́ччям) до кого—чого. 1. Приділити кому-, чому-небудь належну увагу. Сам Петровський говорив, що до села треба обернутися .. обличчям (М. Стельмах). 2. Розпочати якусь справу, взятися за щось. — Хай вам Господь помагає де тільки лицем обернетесь... (М. Коцюбинський); // Принести користь, послужити комусь. Поки ботанічний сад (Гришка) іще здатен обернутися лицем до свого творца, годиться .. дбати про те, щоб пам’ятник ботанікові не заростав кропивою (З газети).

облива́ти (рідше обмива́ти) / обли́ти (рідше обми́ти) (гірки́ми (гаря́чими, рясни́ми і т. ін.)) слі́зьми́ (сльоза́ми) що, рідше кого. Плакати над ким-, чим-небудь; через щось. — Припала я до ніг того пана, цілую їх та обливаю слізьми.— Годі,— каже він,— годі! (Панас Мирний); “Буду в руки златоглави, Китайки хапати, І знаки твої криваві Слізьми обливати...” (П. Куліш); Татко ручку доні цілував і гіркими сльозами обливав (Леся Українка); Раптом убіг до кімнати Поет Тарас Григорович Шевченко, Стискає Олдріджа в міцних обіймах, Гарячими сльозами обливає (М. Рильський). облива́ти рясни́ми слізьми́ (не ті́льки) лице́. Живий жаль брав дівчину за серце, рясними слізьми обливала вона не тільки лице (М. Коцюбинський). обли́ти свою́ ду́шу слі́зьми́. — Я ж облила свою душу слізьми.., тебе шукаючи! Я ж виплакала очі, тебе виглядаючи! (І. Нечуй-Левицький). обми́ти слі́зоньками. Хотіла — не хотіла

пе́ред лице́м. 1. кого, чого. У присутності когось, безпосередньо перед ким-, чим-небудь; при комусь. — Коли хто хоче зробити яку-небудь заяву, .. виходь ось тут на лінійці і перед лицем товариства відкрито говори (О. Гончар). 2. чого. Перед настанням чого-небудь; при загрозі чогось. Прокидається вона (міць людини) лише перед лицем смертельної небезпеки (О. Гончар); — Яке це має значення перед лицем смерті? — простогнав лікар (П. Загребельний); — Зараз, перед лицем нових грізних випробувань, щоб ваш полк був іще міцнішим (О. Гончар). 3. чого. Керуючись чим-небудь, діючи відповідно до чогось. — Перед лицем закону .. ми, Іван Дмитрович Орлюк і Уляна Василівна Рясна, виявляємо свою волю на спільне життя… (О. Довженко).

плюва́ти / плю́нути (наплюва́ти) в обли́ччя (в лице́, в пи́ку і т. ін.) кому. Зневажати, ображати, принижувати когось. — Це не критика, а наклеп,— сказав Максим.— Мені плюють в обличчя, а я повинен усміхатися! (М. Зарудний); — Німці в пику плюють, а я витрусь рукавом і знову зуби скалю (І. Цюпа).

поверта́тися (оберта́тися, става́ти) / поверну́тися (оберну́тися, ста́ти) обли́ччям (лице́м) до кого—чого. Спрямовувати свою увагу на кого-, що-небудь. Тим відрадніше пам’ятати, що скрізь у світі є. .. люди, подібні Луї Арагону, що відійшов від сюрреалізму і повернувся обличчям до живого життя (М. Рильський); Сам Петровський говорив, що до села треба обернутися обличчям (М. Стельмах).

показа́ти това́р (крам) лице́м. Представити що-небудь з кращого боку, в найкращій якості. Інакше кажучи, нікого не цікавить, що було у Вас на душі або дома, коли ви робили фільм. Ви мусите показати товар лицем (О. Довженко).

пристава́ти / приста́ти до лиця́ кому. Личити, пасувати комусь. Ясно-синій колір дуже приставав їй до лиця (І. Нечуй-Левицький); Чорний здоровий платок, котрим була її голова і плечі аж до пояса прикриті, так пристав їй до лиця (Панас Мирний).

сльо́зи залива́ють / залили́ о́чі (лице́). Хтось дуже плаче, ридає. Сльози очі заливають, Що й на світ не гляну… (П. Чубинський).

спада́ти / спа́сти з лиця́ (на лиці́, на виду́). Ставати блідим, змученим; марніти. — Молодая дівчинонька, Чого з лиця спала? (Укр.. думи..); — Мабуть, тебе, сину, там так понівечили, що кістки цілої не оставили? Дивись, як на виду спав… поблід, позеленів (Панас Мирний). з ли́ченька спа́сти. Дарма, що з личенька спала, а справдешня козачка! (Марко Вовчок); Три дні, тиждень ти криєшся… Вже в тебе всі питають, чого ти з личенька спала (П. Куліш); А ти ж би змерзла була, а ти ж би рознемоглася, з личенька спала (Л. Костенко). спа́лий з лиця́. Десь тільки згодом Єльчині очі побачать людей, до виснаги зморених, спалих з лиця, ніби вичавлених (О. Гончар).

у лице́ (в обли́ччя). 1. зі сл. говори́ти, сказа́ти і под. Прямо, безпосередньо комусь, відверто і т. ін. — Зрадник! Хай йому скажуть се у лице! Тоді побачать… (М. Коцюбинський); Коли їй у лице говорять образливі речі, то лиш сміється (Г. Хоткевич); Хотів (Отто) кинути Таубенфельдові в лице якесь їдке слово (Ю. Бедзик). 2. перев. зі сл. зна́ти. Зовні, за зовнішнім виглядом. Декотрих з них (бійців) Блаженко знав у обличчя, більшість була незнайома (О. Гончар).

у по́ті чола́. Докладаючи великих зусиль; напружено, самовіддано і т. ін. Цілісіньку ніч носили й носили в поті чола землю й насипали гору (Легенди..); Франко оддає своє серце і всі свої симпатії тим, хто “в поті чола” добуває хліб (М. Коцюбинський); Микола з Андрієм трудилися в поті чола (Ю. Збанацький). у по́ті чо́ла свого́. Величезна кількість же малих людей, отих, що здобували у поті чола свого хліб, .. позбавлена зараз перспективи і жодної надії (О. Довженко); Буде живою душа — зможемо і хліб виростити на своїй землі, хоч і в поті свого чола! (З журналу). в поту́ лиця́. Як праотець Адам, ходжу я тут за плугом, В поту лиця свій хліб насущний їм (П. Куліш).

хоч з лиця́ води́ напи́йся (во́ду пий). Дуже гарний, вродливий. Хоч води з лиця напийся, така пристойна молодиця! (Ганна Барвінок); (Пузир:) Та ти ж його (жениха) ще не бачила, подивися перше: з лиця хоч воду пий, Бова королевич! (І. Карпенко-Карий); — Коли б у того чоловіка та жінка була якась нетіпаха, то вже Бог з ним. А то ж писана краля, хоч з лиця воду пий (В. Кучер); // зі сл. га́рний, вродли́вий і под. Дуже, надзвичайно. хоч води́ напи́йся. — От Петро — багатир, хазяйська дитина, не тинявся по наймах… Ще до того веселий, моторний і з лиця гарний, хоч води напийся (М. Коцюбинський). хоч з лиця́ во́ду пи́ти. Парубок на все село: гарний, хоч з лиця воду пити, жвавий, веселий і роботящий (Марко Вовчок).