ЛИНУТИ

ду́мкою (мрі́ями, се́рцем і т. ін.) ли́нути (леті́ти) до кого—чого, куди. Пориватися, прагнути до кого-, чого-небудь, кудись. Добру хвилину стояли вони мовчазні .. і линули думкою в майбутнє (О. Довженко); Хоч де б він був, чи з цього, чи з протилежного боку земної кулі, він і звідти линув думками сюди (О. Гончар); Думкою лине до сина (М. Стельмах); Галя звернула до хутора. Думкою летіла поперед себе. Нарешті вона довідається, де її рідні (Ю. Збанацький); Кожне дитя Мріями лине в широке життя! (С. Олійник); А я дивлюся… і серцем лину В темний садочок на Україну (Т. Шевченко). всіма́ ду́мами леті́ти. Він солодко вкладається на ліжко, всіма думами летячи до Уляни (М. Стельмах). в ду́мці ли́нути. Летіть, хмари, в край південний, Там у мене рідна хата; ..Сам туди я в думці лину, Хоч мене там і забули (П. Грабовський).

ли́ти (ли́тися) ливце́м. Іти (про великий, сильний дощ). — Оце недавно лили ливцем місяцями страшні наглі дощі (І. Нечуй-Левицький); Дощ ливцем лив усю ніч (З газети). лину́ти (поли́тися) ливце́м. Заберіть собі оцю сіль. Та забирайте до дрібочки, бо як часом лине ливцем тучний дощ, то щезне уся риба в Сулі (І. Нечуй-Левицький); Наступає хмара.., з неї ливцем поллється наглий тучний дощ (І. Нечуй-Левицький).

ли́ти холо́дну во́ду (за ко́мір) кому, на кого. Приголомшувати, лякати і т. ін. когось чимось сказаним. Командуючий фронтом гмикнув у трубку і сердито сказав: — Ти мені, Рагузін, не лий холодну воду за комір. Скажи краще, що будете робити? (П. Гуріненко). лину́ти холо́дною водо́ю, зі сл. зга́дки, слова і т. ін. Згадки линули на нього холодною водою і скували вільність рухів (М. Коцюбинський).

пла́вом пливти́ (плисти́, ли́нути і т. ін.) / попливти́ (поплисти́, поли́нути і т. ін.). 1. Рухатися безперервним потоком (про людей). Все більшало людей на вулицях. Плавом пливла колона. Вона все зростала (Ю. Збанацький); // Прибувати у великій кількості кудись або відбувати звідкісь. (Яким:) Народ так плавом і пливе до Хмельницького (Б. Грінченко); Пізньої осені та з першими сніговіями з Харкова на Полтавщину плавом попливли голодуючі (О. Гончар); Плавом поплив людський натовп з шкільного подвір’я (Ю. Збанацький). як плав пливе́. Народ як плав пливе; його (Тихона) сини і батраки знай відважують, а він тільки роздає (Г. Квітка-Основ’яненко). 2. Безперервно збільшуватися, надходячи у великій кількості. Багатство садів, безмежного поля, лісів плавом пливло до княжих .. сусіків (С. Скляренко); Війна принесла великі прибутки, і до Макарової кишені плавом пливли гроші (І. Кочерга).

як (мов, на́че і т. ін.) лину́ли (хто лину́в) кип’ятко́м (кип’ятку́) на кого. 1. Хтось почервонів або скрикнув тощо від почутого, побаченого і т. ін. — Може, москаль який зайде.. — Чого ж вони сюди зайдуть? — дивується Христя.— А може, до тебе! На Христю наче хто кип’ятку линув! (Панас Мирний). 2. зі сл. кри́кнути, зо́йкнути і т. ін. Дуже голосно, сильно, різко і т. ін. Кайдашиха крикнула так, неначе на неї хто линув кип’ятком (І. Нечуй-Левицький).

як (мов, нена́че і т. ін.) лину́ли (хто лину́в) холо́дною водо́ю (водо́ю з льо́дом) на кого. Хтось дуже вражений, приголомшений чимось, раптом став смутним, мовчазним і т. ін. — Адже ж ото моя мати!.. А ондечки й моя свекруха… На Мелашку неначе хто линув водою з льодом. Вона одхилилась за ворота (І. Нечуй-Левицький).