ЛИНВА

ви́ти ли́нви (вірьо́вки) з кого. Повністю підпорядкувати кого-небудь собі, своїй волі, змушувати когось поводити себе відповідно до своїх бажань, намірів і т. ін. — Бач, скажуть, як заначальникував, так уже і взявся з нас линви вити... Взявся, скажуть, Хома собакою на земляків... (О. Гончар); — З кого можна було б і вірьовки вити, а на Хомі Хомовичу не поїздиш, як і на їжаку (Є. Гуцало).

як (мов, немо́в і т. ін.) по ли́нві, перев. зі сл. ходи́ти. Відчуваючи постійну небезпеку, тривогу, повсякчас ризикуючи; дуже обережно. О, скільки прикрощів завдав йому Рубан! Сергій увесь час ходив перед ним, немов по линві, кожну мить почувався насторожі (Ю. Мушкетик).