ЛИЗАТИ

лиза́ти гу́би (гу́бки). 1. Бажати чого-небудь приємного, перев. без можливості його дістати, мати. “Що за удаль, що за сила!” — парубки казали, і дівчата тишкувались (шепталися) і губки лизали (Сл. Б. Грінченка). 2. кому, рідше до кого. Виявляти свої почуття, прихильність. Не тоді мені лижи губи, як солодкі, тоді мені лижи (губи), як гіркі (М. Номис); Лизав до молодої губки, буркотав, як голуб до голубки (Сл. Б. Грінченка).

лиза́ти п’я́ти (п’я́тки) кому, зневажл. 1. Підлабузнюватися до когось, принижуючи власну гідність; підлещуватися. Нестор Довговух, що його так немилосердно товк Геллерфорт,.. і після побоїв знов лизав йому п’яти, ніби нічого й не сталося (А. Хижняк). 2. Служити комусь, працювати на чиюсь користь. Галицькі бояри чужинцям п’яти лижуть, продають рідну землю (А. Хижняк); Є і такі, що впали ниць І лижуть п’яти ворогам… (М. Гірник); // Вислужуватися перед кимсь. — Відомо, кому поталанить.. Хто Степану п’ятки лиже… (В. Дрозд).

лиза́ти ру́ки кому, рідше у кого і без додатка. 1. ірон. Занадто виявляти прихильність, велику увагу до когось. Їй було досадно. Бач, дома готовий руки лизати, а на вулиці стріне — одвертається (Панас Мирний); (Крамарюк:) Тобі треба мати при собі блазня, над яким ти будеш сміятись, кепкувать,.. а він лизатиме у тебе руки (І. Карпенко-Карий). лиза́ти по рука́х. Все корилось перед ним, шанувало, поважало і лизало по руках (І. Франко). 2. зневажл. Підлабузнюватися до когось, принижуючи власну гідність; підлещуватися. — Засіяла лани свої? Багато тобі наміряли? Де ж ті пани, що ти їм руки лизала? (М. Коцюбинський); (Герасим:) Ах ти ж погань! Мужва репана! Давно лизала панам руки, за верству шапки скидала (І. Карпенко-Карий); Перед панами любив у три погибелі згинатися та руки їм лизати (Л. Дем’ян). лиза́ти ру́ку. — Сидіть,.. голодуйте, лижіть руку, що випадково кине вам кістку, і за всі

лиза́ти халя́ву (чо́боти, череви́ки і т. ін.) кому, у кого, зневажл. Підлабузнюватися до когось, догоджати комусь, принижуючи власну гідність; підлещуватися. Стояли ліктори, а цар.. Самодержавний государ! Лизав у ліктора халяву, Щоб той йому на те, на се… Хоч півдинарія позичив (Т. Шевченко); — Завжди так: поки їм треба, вклоняються, чоботи лижуть, а потім за собаку мають (З. Тулуб); — Ще будеш мені в ноги падати, будеш чоботи лизати (М. Стельмах); — Ех… Таких, як він, дуже й дуже мало на світі. Ти сьогодні побачила. Вечірко черевики йому лизав (Ю. Мушкетик); — Свої пани ще гірші! Брат поневолив брата, козак такого ж козака і, щоб не втратити цих привілеїв, патинки лиже кожному, хто дав йому те право!.. (Василь Шевчук).

лиза́ти (язико́м) два боки́, ірон., зневажл. Служити одночасно двом протилежним сторонам, групам, ворогуючим особам і т. ін.; підтримувати протилежні погляди. — А-а,— ревів на нього Інокентій.— Смиренний. Язиком два боки лижеш? І ти пощезнеш! Пощезнеш! (Григорій Тютюнник).