ЛЕДВЕ

ле́две го́лову підво́дити / підвести́. Бути фізично знесиленим, нездоровим. (Жінка:) Моє найменше (дитя) лежить в пропасниці, а я сама над ранок ледве голову підвожу (підводжу) (Леся Українка).

ле́две (ле́две-ле́две) ди́хати. 1. Дуже хворіти, тяжко нездужати. Вона (Уляна) бачила сама, що Івась ледве дише… Надія .. стала застигати, холонути в її серці (Панас Мирний); Нездужає Катерина, ледве-ледве дише (Т. Шевченко); // Бути слабим, безсилим. (Маруся (сідає на камені):) Я втомилась… Я ледве дишу. Сила моя десь дівається (І. Нечуй-Левицький). 2. Причаївшись, не виявляти себе. А я все мовчу та ледве дишу, а вони стукають у двері, аж двері тріщать (І. Нечуй-Левицький).

ле́две (ледь, наси́лу) переставля́ти но́ги. 1. Іти дуже повільно (від втоми, хвороби, старості і т. ін.). Сердешний Наум ледве ноги переставля (Г. Квітка-Основ’яненко); Обливаючись потом, Іван ледве переставляв ноги (П. Колесник). 2. зі сл. іти, пле́нтатися і под. Дуже повільно. Дошкульний дощ .. січе і січе стомлених і голодних січовиків, що плетуться, ледь переставляючи ноги (І. Цюпа). ле́две (ледь, наси́лу) переступа́ти нога́ми. Ми помітили, що вона ледве переступала ногами з виснаження й розпачу (Л. Смілянський); Галочка увійшла до батька, насилу ногами переступа (Г. Квітка-Основ’яненко).

ле́две (ледь, наси́лу) тягти́ (тягну́ти, тяга́ти, волочи́ти і т. ін.) но́ги. Дуже повільно ходити, рухатися (через утому, хворобу, старість). Натомлені, голодні й побиті, ледве ноги тягнучи, повернулися ми до табору (В. Козаченко); Ледь тягав по світу ноги (Сеспель), не підводив низько схиленої голови, не мав сили ні на хвилину розпрощатися з невеселими думами (Ю. Збанацький); — Тпррру! .. Іч, почула свою землю та скоком! — сказав він, здержуючи коняку.— А, не бійсь, у місто ледве ноги волокла (Панас Мирний); Він довго не признавався, що він слабий, насилу волочив ноги, а все-таки ходив на роботу (І. Нечуй-Левицький); Ідуть (хлопці) день, ідуть другий .. Насилу-насилу ноги тягнуть (С. Васильченко).

ле́две (ледь, ті́льки) живи́й (та те́плий). У дуже важкому фізичному стані. Роздратували її якось хлопці на вулиці, схопила вона одного в такі обійми, що ледве живого та теплого із рук вирвали (Григорій Тютюнник); Не раз привозив я його додому ледь живого (Ю. Збанацький); Біда тая зовсім його скрутила; у голові йому завернуло наче, почне говорити, то путанину таку, що й не розбереш. Занедужав тяжче, гірше, — тільки живий та теплий (Марко Вовчок); — А чого ти молочка не даєш? га? А тая корівка стоїть, похнюпилась,— тілько (тільки) жива (Б. Грінченко).

ле́две (ледь) трима́тися (держа́тися, стоя́ти) на нога́х. З великим напруженням, через силу ходити, рухатися, робити щось (перев. від перевтоми, фізичної слабості, хвороби, сп’яніння і т. ін.). Привели на хутір кільканадцятеро їх (бійців), захоплених у бою, в запечених кров’ю ранах, і, хоч вони вже ледь трималися на ногах, вишикували їх під вікнами штабу (О. Гончар); Ледь тримаючись на ногах, вкрай виснажений і кволий, цей колишній сільський учитель фізики із власної ініціативи знайшов собі діло (І. Головченко і О. Мусієнко); Всі к ночі так перепилися, Держались ледве на ногах (І. Котляревський); Домінік ледве держався на ногах і коливався на ході (І. Нечуй-Левицький); Аж перед світом приплівся Чіпка додому, ледве на ногах стоячи (Панас Мирний).

ле́две (наси́лу) доволокти́ но́ги. Важко, з великими труднощами та зусиллями добратися куди-небудь. А із Криму чоловік ледве ноги доволік (Т. Шевченко).

ле́две (наси́лу) душа́ де́ржиться (трима́ється) в ті́лі у кого, чия. Хто-небудь дуже слабий, кволий, ледве живий. Значить, Ви ще пам’ятаєте, що десь далеко .. живе прихильна до Вас душа. Правда, та душа ледве держиться в тілі (М. Коцюбинський); Вже насилу душа моя (Палажчина) держиться в тілі (І. Нечуй-Левицький).

ле́две (наси́лу) но́ги нести́ (носи́ти). Не мати змоги нормально йти (від старості, втоми, переживань і т. ін.). А так утомилась... Ледве, ледве несу ноги! (Т. Шевченко); — Ху! — зітхнув Іван і поплентався до попаді, ледве ноги несе (Україна сміється).

ле́две (наси́лу) но́ги несу́ть (но́сять) кого і без додатка. Хто-небудь дуже втомлений, виснажений від роботи, старості, переживань і т. ін. Іде (козак) смутний, невеселий, Ледве несуть ноги (Т. Шевченко); Старий батько з усієї сили З молодицями танцює Та двір вимітає .. Знай бігає, а самого Ледве ноги носять (Т. Шевченко); Настала Петрівка. Нимидора насилу одговілась, вже її насилу носили ноги (І. Нечуй-Левицький).

ле́две (наси́лу) перево́дити / перевести́ дух (по́дих). Дуже важко дихати. Залитий по́том, ледве переводячи дух, метався (Юра) в нестямі (М. Кропивницький); Двома словами він пояснив, хапаючись, ледве переводячи дух, яке нещастя трапилося з Черняєвою (О. Донченко); Від бігу дівчина ледве переводила подих (С. Чорнобривець); Макар Іванович ледве перевів дух. Тремтячий, блідий, він привітався до доктора, попросив його сісти (М. Коцюбинський); Так бігли (хлопці), що аж ледве дух перевели (Грицько Григоренко). ле́две перево́дити ду́ха, діал. (Явдоха (ледве переводячи духа):) А я ж так і казала, що в пасіці його шукаймо… біля діда (Панас Мирний).

ле́две со́вати нога́ми (но́ги). 1. Дуже повільно йти. Балабуха, ледве соваючи ногами, посунув до хати (І. Нечуй-Левицький). 2. Бути надзвичайно слабим, кволим від утоми, хвороби, старості і т. ін. Горіли городи, зникали цілі села. Хоч хто й живий зоставсь, то ледве совав ноги… (Леся Українка).

ле́две трима́тися ку́пи. 1. Бути ветхим, дуже старим. Сорочка, правда, у нього з червоного ситцю, але вона вже ледве трималася купи (М. Чабанівський). 2. Бути недоладним, недосконалим. Все, що він говорив, ледве трималося купи (З усн.мови).

(ле́две (ще ті́льки)) благословля́ло / благослови́ло на світ, безос. Розвиднюється. Щебетання ластівок над вікном її невеличкої кімнати будило її (Марію), ще тільки благословляло на світ; а коли з-за обрію витикалося сонце, воно заставало її вже в полі (Д. Бедзик); Ось і сьогодні схопився (Твердохліб), ледве на світ благословило. Дні весняні гарячі, сівба тільки-но почалася, тут не до сну (І. Цюпа).

ма́ло (ледь, ле́две і т. ін.) не ло́пнути (не покоти́тися (по́котом), не па́дати і т. ін.) від (зі) смі́ху (від ре́готу). Дуже сміятися; реготати. Весь базар мало не покотився покотом зі сміху (О. Довженко); — І сам мало не падаю від реготу (П. Колесник). ма́ло не поло́пати зо смі́ху (про всіх або багатьох). З дядька Дем’яна в танці злетіла спідниця — мало не полопали зо сміху (Є. Кравченко).

се́рце як (ле́две, ма́ло, тро́хи і т. ін.) не ви́скочить (з груде́й) у кого, чиє і без додатка. Хто-небудь відчуває сильне серцебиття від хвилювання, страху і т. ін. Лежать груші — тут, там, ждуть, а в кожного з нас серце як не вискочить. Господар, сам .. дає.., нікого .. не промине (О. Гончар); Хтось пройшов біля плоту, торкнувся рукою воріт, і серце Христини мало не вискочило з грудей: це ж він, Роман, повернув на її вулицю (М. Стельмах); (Оленка:) Ой, як ви мене злякали, що я й не стямилась! Серце моє трохи не вискочить з грудей (І. Нечуй-Левицький). се́рденько тро́хи з гру́дей не ви́скочить. Яким .. давай рити. А Ольга непритомна, .. а серденько трохи з грудей не вискочить (Григорій Тютюнник). се́рце ла́дне ви́скочити з гру́дей. Половчиха, вирядивши в море чоловіка, виглядала його шаланду, .. її серце ладне було вискочити з грудей, а з моря йшли холод та гуркіт (Ю. Яновський).