ЛАЗИТИ

(аж) мура́шки бі́гають (пробіга́ють, лі́зуть і т. ін.) / побі́гли (пробі́гли, забі́гали, полі́зли і т. ін.) по спи́ні (по ті́лу, за плечи́ма і т. ін.) чиїй (чиєму, чиїми), у кого, кому і без додатка. 1. Хтось тремтить, здригається від холоду, хвилювання, радості, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. Слухаєш — і трепетливі мурашки по спині бігають (О. Ковінька); Єлька і слів його не чула, їй аж мурашки бігали по тілу від його фальшивих нот, все боялась, що він таки на півня зірветься (О. Гончар); Вовк (пес) одійшов убік, але не втих,— він жалібно й тривожно повискував, аж мурашки в людей нишпорили по спинах (Є. Гуцало); Іван .. ще раз проказав ці рядки з таким жаром, з таким піднесенням, що по спині його пробігли мурашки (П. Колесник); Аж мурашки забігали по Даниловій спині. Він не міг усидіти спокійно в сідлі від обурення (А. Хижняк); Гриць побачив вперті в нього гадючі очі генерала

за сло́вом до кише́ні (у кише́ню) не лі́зти (не ла́зити, не полі́зти). Бути дотепним і метким у розмові. — А ви, дядьку, бачу, із тих, що за словом у кишеню не лізуть (Григір Тютюнник); Був .. Гнат із таких, Що не лізуть в кишеню за словом (С. Олійник); Та й сам дідусь був не промах: за словом у кишеню не лазив (О. Ковінька); Всякому відріже, за словом до кишені не полізе (Укр.. присл..); Вогонь — не дівка. За словом до кишені не полізе (М. Руденко); О, той за словом у кишеню не полізе (С. Журахович). по сло́во до кише́ні не лі́зти. — Язик маєш гострий, по слово до кишені не лізеш (І. Муратов); // Уміти підтримувати розмову; любити поговорити. — Побачила я його, так ніби нічого чоловік, за словом до кишені не лізе, правда, перекошений трохи на війні, але всі форми є… І пішла за нього (М. Зарудний). за слова́ми не ла́зити до кише́ні. Він.. над усе любив веселі теревені. І за словами сам не лазив до ки

о́чі блука́ють (лі́зуть, ла́зять і т. ін.) чиї, по кому—чому, рідко поза кого. Хтось повільно, прискіпливо, уважно і т. ін. оглядає кого-, що-небудь. Я бачив, як той добродій кілька раз проходив через вагон і кожен раз його неспокійні очі блукали по мені та по моїх речах (М. Коцюбинський); Стискаємо руки й схиляємо голови, але я чую, як його (хазяїна) очі лізуть десь поза мене (М. Коцюбинський).

по́взати (ла́зити) на колі́нах перед ким—чим, рідко у кого і без додатка, зневажл. Принижуватися перед ким-небудь, просячи щось. Все село бачило, як повзала вона перед доччиною тачанкою на колінах.., щоб та не веліла палити святий хліб (О. Гончар); Той, хто злетів раз до сонця, хто відчув силу своїх крил і радість польоту, той не буде повзати на колінах (І. Цюпа); (Колісник:) Тепер ви тихі, як піймалися мені до рук. Тепер ви от на колінах у мене лазите, а тоді?.. (Панас Мирний).

ра́чки ла́зити. 1. Бути малою дитиною. З Дем’яном Тимофій народився мало не в один день, разом рачки лазив, разом гуси пас (Ю. Смолич). 2. Дуже сміятися. Коли ж свої витівки показував клоун, усі так сміялися, рачки лазили (З газети). аж ра́ка ла́зити. Кілька разів так дурили хлопці Йойну, а самі сміються, аж рака лазять (І. Франко).

У нога́х ла́зити (по́взати, валя́тися і т. ін.) у кого, чиїх, перед ким і без додатка, зневажл. Дуже принижуватися перед ким-небудь, просячи щось або дякуючи за щось. — Допоможи він (батько) мені крихту, каплю… і я б тепер багач на всю губу був. І не приходилося б у чужих людей в ногах лазити, чужих прохати… (Панас Мирний); (Зінька:) Перед ким я скорилася, жебрала, у ногах лазила? — Перед катом своїм… (М. Кропивницький); Він ось.. повинен у ногах лазити та дякувати, що подушне все до копієчки заплатив (Панас Мирний); (Степан:) Не жінка то, котра в ногах повза без провини, не подружжя вона (М. Кропивницький); Смерті він боявся, Енея у ногах валявся. Просив живцем в неволю взять (І. Котляревський).

у (чужі́) кише́ні ла́зити. Красти гроші; бути кишеньковим злодієм. — То, може, в кишені чужі лазили… (Панас Мирний). ла́зити по кише́нях. — Здається, довгий час ти мав справу з кишеньковими злодіями.., але ж сам по кишенях лазити не навчивсь? (О. Гончар).