ЛАВКА

знахо́дити / знайти́ соки́ру (соки́рку) під (за) ла́вкою, ірон. Відкривати для себе те, що для інших (для більшості людей) давно відоме. — Знайшли? — скептично глянув на дітей бакенщик.— Сокиру під лавкою! Та про цей будинок я вже стільки років знаю! Бачив, як його й будувати починали! (Ю. Мокрієв).

на ла́ві лежа́ти. Померти, бути покійником. (Сава:) “Не дочекаєш ти того..— пищала вона (мати).— Скорше буду на лаві лежати! Ти заженеш мене в сиру землю..!” та й з тим луснула мене в лице... (О. Кобилянська); Прадід наказував зірвати його (ряст) швиденько і топтати.., а хто не встигне — тому на той рік рясту не топтати, на лаві лежати (Ю. Яновський). на ла́вці лежа́ти. І жив — не любила, і вмер — не тужила, і на лавці лежить — і не буду любить (Укр.. присл..).

положи́ти на ла́ві (на ла́ву, на ла́вку) кого. Справляти обряд поховання; ховати, хоронити кого-небудь. Чоловіче Миколаю. І жив — не любила, і умер — не тужила, тільки трошки потужила, як на лаві положила (Укр.. присл..). Ой женися, мі зрадливий, та бери білявку, чей тебе ще до весілля положать на лавку (У. Кравченко).

як під ла́вкою, зі сл. співа́ти, говори́ти і т. ін., ірон. Неголосно, невиразно, негарно тощо. Співає, як під лавкою (Укр.. присл..).