ЛАВА

ви́тягтися (ви́тягнутися) вздовж ла́ви, зневажл. Померти. — Але я колись таки спишу твою шкуру вздовж і впоперек! — У жовтих очах (Терентія) густішає злоба.— То й сам вздовж лави витягнешся! — стиснув (Яків) сухий кулак (М. Стельмах).

змика́ти / зімкну́ти ла́ви (ряди́). Тісно згуртовуватися, об’єднуватися для здійснення якоїсь мети; досягати одностайності у рішеннях, діях. Дедалі щільніше змикають свої лави демократичні сили (З газети).

лягти́ вздовж ла́ви (на ла́ву). Померти. З такої страви ляжеш вздовж лави! (Укр.. присл..); Того з мене пріч не візьмуть, тим посповідаюсь і на лаву ляжу (Ю. Яновський).

на ла́ві. Померлий, але ще не похований; небіжчик. Щоб застати нам рідненьку Не на лаві, а живеньку… (І. Манжура).

на ла́ві лежа́ти. Померти, бути покійником. (Сава:) “Не дочекаєш ти того..— пищала вона (мати).— Скорше буду на лаві лежати! Ти заженеш мене в сиру землю..!” та й з тим луснула мене в лице... (О. Кобилянська); Прадід наказував зірвати його (ряст) швиденько і топтати.., а хто не встигне — тому на той рік рясту не топтати, на лаві лежати (Ю. Яновський). на ла́вці лежа́ти. І жив — не любила, і вмер — не тужила, і на лавці лежить — і не буду любить (Укр.. присл..).

положи́ти на ла́ві (на ла́ву, на ла́вку) кого. Справляти обряд поховання; ховати, хоронити кого-небудь. Чоловіче Миколаю. І жив — не любила, і умер — не тужила, тільки трошки потужила, як на лаві положила (Укр.. присл..). Ой женися, мі зрадливий, та бери білявку, чей тебе ще до весілля положать на лавку (У. Кравченко).

у пе́рших ла́вах (ряда́х) кого, чого і без додатка, зі сл. бу́ти, іти́ і т. ін. Серед найкращих, найактивніших; попереду. — Зрозуміло. Хочеш бути, Романе, в перших лавах оборонців країни (Є. Кротевич); Як і на фронті, в навчанні У перших лавах буду (І. Воскрекасенко). у пе́ршій ла́ві. Бажаю Вам здоров’я, сили та віку довгого, щоб ми ще довго бачили Вас на роботі в першій лаві працьовників (працівників) наших (Леся Українка). в пе́ршім ряду́. — Ми повинні знати, де наше місце в поході і в нічному бою. Наше місце — в першім ряду (О. Гончар).

як (коли́) покладу́ть на ла́ву. Як помре хто-небудь. (Майстер:) Що ж тепер? Лежатимеш?.. (Дудар:) Га? Я лежатиму? (Підводиться). (Голос:) Мабуть, як на лаву покладуть, аж тоді… (І. Микитенко).