КУЦИЙ

дале́ко ку́цому до за́йця. Велика різниця між ким-небудь. (Ясь:) Шляхтич — то велика річ! У своїх добрах він — король! .. Правами рівний Вишневецьким та Сопігам… (Наталя:) Ну, далеко куцому до зайця! (Б. Грінченко).

ма́ти коро́тку (ку́цу) па́м’ять. Швидко забувати про кого-, що-небудь. (Юлія:) Так? То таку коротку пам’ять маєте? (І. Франко); Бракує вам міцного духу, пане Гармаш,— тихо заговорив шляхтич,— та й пам’ять маєте коротку… (Н. Рибак); Наївно було б нашим недругам гадати, що український народ має настільки вже куцу пам’ять (З газети).

мі́ряти на свій арши́н (своє́ю мі́ркою, на свою́ мі́рку і т. ін.) кого, що і без додатка. Оцінювати, характеризувати і т. ін. кого-, що-небудь із свого погляду, за власними критеріями, суб’єктивно. Як він, цей брудний, підлий Боровик, сміє міряти всіх людей на свій аршин? (В. Собко); — Що тут замішаний мужик — для мене це факт безперечний. — На свій аршин не міряй (А. Головко); Петро Петрович .. з посмішкою сказав: — Левицький, не міряй на свій аршин. У тебе всі корисні думки вилітають у дірку в капелюсі (П. Панч); — Він отак скоса глянув на ваші ніжки… ото знаєте, коли ви на стільця стаєте папери з шафи діставати. Я теж, каюсь, грішу іноді. — Ви все міряєте на свій аршин (В. Підмогильний); Вона всіх людей міряла своєю міркою і, сама нездатна на підлість, не допускала її і в інших людях (В. Собко). змі́рити свої́м лі́ктем. Один мій вчинок своїм ліктем змірив І мовиш: “Всякий це розчовпа” (І. Франко). мі́рят

тягти́ (тягну́ти) сірка́ (кота́, ку́цого) за хвіст (за хвоста́). Зволікати, не поспішати з чим-небудь. Проценко потягував старе смаковите винце, Рубець смакував крутий та солодкий чай, як звав Колісник пунш, а сам хазяїн тяг сірка за хвіст (Панас Мирний); — Тітко Маріє, скіко (скільки) можна тягнути кота за хвіст? (В. Яворівський); — Ви мені, хлопці, куцого за хвоста не тягніть. День-два — і щоб копиці стояли (Леся Українка).

як (мов, ні́би і т. ін.) ку́цому до за́йця. Дуже далеко, зовсім недоступно. Здатні (економи) й дітей вчити в гімназії. А нам далеко тепер до гімназії як куцому до зайця (І. Нечуй-Левицький).