КУТОК

із кутка́ в куто́к; із кута́ в кут, зі сл. тиня́тися, ходи́ти, бі́гати і т. ін. 1. У різних напрямках. Кремезний та рвучкий юнак то сідав на табурет, то бігав з кутка в куток (О. Ільченко); Він ходив по кімнаті із кута в кут, про щось пильно думаючи (В. Гжицький). од кутка́ до кутка́. Він почав ходити по світлиці .. од кутка до кутка (І. Нечуй-Левицький). 2. Усюди, скрізь. То був мовчущий, сердитий чоловік, якийсь невдачник, котрого доля весь вік гонила з кута в кут (І. Франко).

обтира́ти (отира́ти, витира́ти і т. ін.) кутки́ де, у кого, біля кого, чиї, зневажл. 1. Жити, перебувати де-небудь, у когось (перев. нічого не роблячи). А чого ж справді ви отираєте кутки? Тепер мужчини не повинні сидіти вдома! (С. Васильченко); А що можна сказати про волоцюг і пройдисвітів, які .. ніде не можуть нагріти місця, витирають чужі кутки? (П. Загребельний). обтира́ти (потира́ти) вугли́, діал. Заходив якийсь тип, що вже двадцять років обтирає вугли в Нью-Йорку (А. Хижняк); Чого мені журитися? ..Що я вік свій потираю Вугли в чужих хатах? (І. Манжура). 2. Часто або подовгу бувати десь, у когось, біля кого-небудь. Тоді були вони з нею приятелями й разом обтирали кутки в батюшчиних кімнатах (С. Васильченко); Він хоч уже і не такий собі великий панище, але служебник, коло панів кутки обтирає (І. Чендей).

тиня́тися з кутка́ в куто́к. Не бути зайнятим; байдикувати. Чіпка сидів на триніжку. Порох тинявся з кутка в куток. Обидва мовчали (Панас Мирний); Була (Христина) сама в хаті — чи сиділа, чи напівлежала, чи тинялася з кутка в куток, бо ніяка робота не бралась її рук (Є. Гуцало).