КУТНІЙ

вхопи́ти на зу́би (на зу́ба, на зу́бки), розм. Обирати кого-небудь об’єктом розмов, пересудів та дошкульного глузування. — Та все ж забули, що в Ковалівці тепер Заруба сидить. Він же як ухопить на зуба, то й до нових віників пам’ятатимеш (В. Кучер); (Надежда (сміється):) Ходімте, доки у мене є зайвий час та нікого нема в хаті, я вам прокажу азбуку, і ви побачите, як швидко у нас піде грамота. (Прохор:) Та я той... Ну, а як дізнаються та вхоплять на зубки? Знаєш, який у нас народ!.. (М. Кропивницький). вхопи́ти на ку́тні. (Любка:) Він її очима пече, а вона аж міниться в лиці, та все, сердешна, молиться та навколішки припада! (Хведоска:) Вже вхопили на кутні? (М. Кропивницький).

смія́тися / засмія́тися на ку́тні. Плакати. Нехай тепер наші вороги на кутні сміються (Укр.. присл..).