КУЛЯ

не бере́ ніщо́ (воро́жа ку́ля) кого. Хто-небудь залишається живий, кого-небудь не можна вбити. Теж був простий козак, не характерник, бо характерник знає таку молитву: як замолитвує себе, то тоді його ніщо не бере (М. Лазорський); — Характерник, синку, такий собі запорожець,— казав дід, .. — такий собі запорожець, що вміє себе замолитвувати: тоді його не бере ворожа куля. От, приміром, куля летить просто тобі на характерника, долетіла, вдарила в груди і сплескалась (М. Лазорський).

підставля́ти / підста́вити го́лову (лоб, ло́ба і т. ін.) під ку́лю. Ставити себе під загрозу, ризикувати бути вбитим; наражатися на небезпеку. Ніколи й голови за віру й батьківщину Під кулю ти не підставляв (Я. Щоголів); Та і навіщо тобі лоба під кулю підставляти? Краще проберись до наших і передай (І. Головченко і О. Мусієнко). підставля́ти себе́ під соки́ру. Запекло пробивалися рицарі, вони .. підставляли себе під сокири (А. Хижняк).

пусти́ти собі́ ку́лю в лоб (в ло́ба, в го́лову, в скро́ню). Застрелитися. В бурхливому каятті він ладен був пустити собі кулю в лоб (Ю. Бедзик); — Да, коли б от немов сталося — всі діти вимерли за одну ніч на всій землі, .. я б, мабуть, на ранок пустив би собі кулю в голову (А. Головко); Я поки й віку, не збагну, як Ничипір Безхлібний міг у тридцять шостому році пустити собі кулю в скроню! (Н. Тихий).

хоч ку́лю в лоб. Уживається для вираження скрутного або безвихідного становища, відчаю і т. ін. — Нічого мені тепер не соромно,— з серцем мовила Ганна,— ..Погуляла, а на похмілля тепер хоч і кулю в лоб! (О. Гончар).