КУЛАК

би́ти в кулаки́. Погрожувати кому-небудь. Вона знову починала кричати, сваритись, у кулаки бити (Панас Мирний).

би́ти себе́ (кулако́м) в гру́ди. Твердити щось, наполегливо запевняти, переконувати кого-небудь у чомусь. Давид .. поволеньки пнувся в керівники, був добре письменний, частенько бив себе в груди й присягався (С. Добровольський); — Хто вас сюди запрошував? Яка ваша професія? — Ділок бив себе в груди, доводячи, що йому тут належить керівна посада (М. Ю. Тарновський); Микита Чугай бив себе кулаком у груди, гув, як мідний дзвін: — Брехня! Трактори весняної оранки не затягували (Григорій Тютюнник).

в кула́к, зі сл. хли́пати, смія́тися і т. ін. Нишком, крадькома, потай. І Ганна що їй не робила, Ніякої ради не дала. Сама з царицею горювала, І сльози рукавом втирала, І хлипала собі в кулак (І. Котляревський); Михайло сміявся в кулак, одвернувшись назад (Олесь Досвітній).

в (оди́н) кула́к, зі сл. збира́ти. Докупи, разом. Петлюра зібрав свої кращі сили в один кулак і сам повів їх на Бердичів (О. Довженко); — За Батьківщину! Вперед! Ніколи, ні до, ні після цього, Черниш не чув цієї фрази так. З якоюсь особливою силою й значимістю прозвучала вона їм тут, збираючи всіх в кулак (О. Гончар). у кри́цевий кула́к. Єдине, що лишилося для них нерозв’язаною проблемою, це як проникнути за колючі дроти в середовище полонених, аби згуртувати там найнадійніших бранців у крицевий кулак і при першій же нагоді вдарити ним по ворогові із середини (І. Головченко і О. Мусієнко).

держа́ти (трима́ти) в кулаку́ (в кулаці́) кого, що. Ставити кого-, що-небудь у повну залежність, позбавляти свободи дій; підкоряти. Вони (бензинові магнати) держать у своєму кулаку всю державу (З газети); Наш тутешній душогуб, Мефодій Кравець, некоронованим царком почувався, всіх у кулаку тримав (І. Головченко і О. Мусієнко); (Рoмодан:) А чого ви мовчали, чого не виступили тут або в Києві? (Дремлюга:) Легко сказати! А потім що? Він таку атмосферу створив, усіх у кулаці тримав (О. Корнійчук).

зати́снути в кула́к кого. Позбавити когось прав, волі, поставити в залежне становище, утвердити свою владу над кимось. Гузир — людина зажерлива .. В кулак затиснув і дітей (С. Чорнобривець).

збира́тися (склада́тися) / зібра́тися (скла́стися) в (оди́н) кула́к. Напружувати, концентрувати всі сили, волю, витримку; згуртовуватися. Іноді Чернишеві здавалося, що ворогові зараз видно все, до зірки на його пілотці .. А переборовши химеру, зачувши поблизу знайоме сопіння, знову збирався весь у напружений кулак і повз далі (О. Гончар); У наше життя ввійшла якась свіжа хвиля, розрізнений колектив почав складатися в один кулак (Ю. Збанацький).

кулако́м вола́ вб’є. Дуже сильний. Зовнішність у нього (Діденка) імпозантна, людина середнього віку, міцного складу, кулаком вола вб’є (Ю. Яновський).

пока́зувати / показа́ти кула́к. 1. Погрожувати кому-небудь. Охоплений нових надій тремтінням — А смерть уже на чоло клала знак, — Він небу, гордий, показав кулак (М. Рильський). 2. Бути невдячним, платити за зроблене добро поганими вчинками. Ти його борони від собак, а він тобі покаже кулак (Укр.. присл..).

розма́хувати кулака́ми (пі́сля бі́йки). Доводити, говорити, відстоювати і т. ін. що-небудь, коли вже пізно. (Ольга:) Тепер треба подумати про те, щоб підправити господарство, а розмахувати кулаками після бійки — чи варто? (І. Микитенко); Я не беру на себе роль судді чи обвинувачувача — тепер, через багато місяців після аварії (на ЧАЕС), легко розмахувати кулаками (Ю. Щербак).

схопи́тися на кулаки́. Розпочати бійку. Серед двору зійшлися двоє: бородай-мотузяр і дебелий городовик. Вони схопилися на кулаки (Ю. Смолич).

труби́ти в кула́к, грубо. 1. Терпіти нужду, нестатки, голод. Кожухи, свити погубили І з голоду в кулак трубили, Така нам лучилась пеня (І. Котляревський); — Ой, правду дядина небога говорила, Що тільки на світі великим рибам жить! А нам, малим, в кулак трубить! (П. Гулак-Артемовський). 2. Плакати від незадоволення, образи. От лихо: всю горілку з бахурами Дощенту випила та й трубить у кулак! (П. Гулак-Артемовський). труби́ти в кулаки́. Ой заграй мі (мені), музиченьку, я слухати люблю, А як рано мене збудять, я в кулаки трублю (Коломийки).

хоч у кула́к труби́, грубо. Уживається для вираження відчаю, викликаного нуждою, нестатками, голодом і т. ін.; повна безвихідь. — Я все в сільраді та в роз’їздах .. Ще добре, що хоч корівчини якої немає (бо забрали б), а то — хоч у кулак труби (Ю. Збанацький). хоч у кула́к труби́ти. На дубі сидячи, Зозуля куковала (кувала): “..Одколи, як тепло вже стало, А гусені нема, черви зовсім так мало. Прийшлось із голоду хоч у кулак трубить” (Є. Гребінка).