КРУТИТИ

вола́м (бика́м) хвости́ крути́ти, зневажл. Виконувати примітивну, часто брудну, непрестижну роботу. — Думав хоч тебе вивести в люди. Ну, раз не хочеш (вчитися) — іди волам хвости крутити (П. Панч); “Оце до весни повчиться (Гришко) та й все. Та й буде тоді волам хвости крутити” (А. Головко); Не розуміючи того, що це втома і що ця втома ослабила пам’ять, він .. закидав книжки, брав у руки вила і обіцяв сам собі, що краще буде крутити бикам хвости, чим поїде .. поступати (вчитися) (Григорій Тютюнник).

крути́, Гаври́ло, фам. Уживається для спонукання, заохочення і т. ін. до дії. А поїзд мчить на всіх парах прямісінько на Київ. З уклону пішов поїзд (лопнули гальма), тільки ніхто поки що про це не знає,— ні в ешелоні, ні на паровозі.— Крути, Гаврило! (О. Довженко).

крути́ти (верті́ти) на всі бо́ки. Довго роздумувати, міркувати над чим-небудь, змінюючи щось. Довго роздумував Антон, крутив на всі боки, поки прилаштував деталь на місце (З усн. мови). крути́ти, верті́ти на всі бо́ки. Увесь вечір складав розклад лекцій, крутив, вертів на всі боки — нічого не виходе (виходить) (С. Васильченко).

крути́ти (верті́ти) хвосто́м. 1. Хитрувати, лукавити, лицемірити. Любить (Оксен) хвостом крутити. І перед районною владою хоче бути хороший, і перед людьми (Григорій Тютюнник). 2. Говорити неправду, ухиляючись від прямої відповіді і т. ін., уникаючи чогось. — Не крутіть хвостом, дядьку! — загорлав Гречка.— Раз ви власть — давайте мені відповідь (Ю. Смолич); — А ти хвостом не крути..,— засвітив на нього оком Латочка.— Як Оксена не було — до гурту підпрягався (підтримував розмову), а побачив — зараз тобі язик у петлю скрутило (Григорій Тютюнник). 3. Поводити себе легковажно. (Платон Гаврилович:) Дівчина вона гарненька, гудить не буду. Тільки .. хвостом дуже крутить (С. Васильченко); — Ото приходимо ми в один чималий дім та й дзвонимо. Вибігає якась вертка горнична, крутить хвостом, показала нам квартири в домі (І. Нечуй-Левицький); // від кого. Бути невірним у подружньому житті. — В нашому роду такого не було, щоб чоло

крути́ти в но́сі кому і без додатка. Кому-небудь дуже не подобається щось, надовго запам’ятовується комусь або що-небудь неприємно вражає когось. Годувалася вона (Оришка) тим, що у місяць видавали .. Спершу все те крутило у носі.., а як не стало чого збувати, .. почала і не таке їсти (Панас Мирний); Всім колективом скажемо .. таке слово, від якого б їм до самого скону в носі крутило (М. Ю. Тарновський).

крути́ти / закрути́ти веремі́ю (веремі́я). Здіймати колотнечу, спричиняти неспокій; галасувати, вередувати, навмисне шукати причину для сварки, скандалу і т. ін. — Сагайдакові що? Йому шаляй-валяй, крути веремію,— хіба він за щось відповідає?.. (С. Добровольський); Марта Кирилівна просто крутила веремія: вона не хотіла розлучатись з дочкою (І. Нечуй-Левицький); — Учепився він: дайте та дайте (жому) .. Не дай — це ж Мамій!.. Таку веремію закрутить, що хоч з хати тікай (С. Добровольський).

крути́ти / закрути́ти го́лову кому. 1. Закохувати в себе. Їй одне задоволення — крутити голови хлопцям (О. Гончар). покрути́ти го́лову (тривалий час). — Ти такий, що тобі все одно,— образилася Орися .. — Покрутиш одній дівчині голову, а тоді іншій бісики пускаєш (Григорій Тютюнник). покрути́ти го́лови (про всіх або багатьох). (Пшеменський (підходить до неї):) Я гадаю, що пані зовсім покрутила голови всім ніжинським паничам (І. Кочерга). 2. Поводити себе нечесно відносно кого-небудь; дурити, обдурювати. Адже правда, що він уже чимало часу крутить голову дівчині, все село знає про це, але весілля він не влаштовує (М. Чабанівський); Треба поговорити з Христею, щоб не дозволяла всякому крутити собі голову (М. Ю. Тарновський).

крути́ти мізки́ кому і без додатка. Морочити, дурити кого-небудь чимсь. Думав (Остап), що це завжди так: коли збираються піднести гарбуза і не мають сміливості зробити це відверто..— тоді шукають якусь приключку, крутять мізки всякими вигадками (М. Ю. Тарновський).

крути́ти / покрути́ти мі́зками (мо́зком, голово́ю, ро́зумом і т. ін.). Думати, мислити, міркувати. Виходить, ще краще треба крутити мізками, щоб когось перехитрити (М. Стельмах); — Тут треба багато міркування, треба добре головою крутить! (І. Нечуй-Левицький).

крути́ти / покрути́ти но́сом. Виражати незадоволення ким-, чим-небудь, відмовлятися від когось, чогось; вередувати. — Так от, сину .. Ліпшої дівки, як у Тупала, тобі не знайти. Завтра їдьте, і не думай крутити носом (Є. Кравченко); Тадик схопився на ноги і пішов до поліцаїв. — Щось староста носом крутить. Може, ми службу погано несемо? — засумнівався Гошка (Григорій Тютюнник). попокрути́ти но́сом (якийсь час). — Так розсердилась, що вже ж, думаю, і обзиваться не буду. Так він попокрутив носом днів зо два (А. Тесленко).

крути́ти рома́н з ким. Перебувати в інтимних стосунках з ким-небудь або фліртувати з кимсь. — В полтавській гімнізії вчилася (Нонна), з офіцерами романи крутила (О. Гончар).

крути́ти слова́ми. Говорити неправду, не те, що треба, ухилятися від прямої відповіді. — Ей, дівчино, щось ти крутиш словами,— гірко заговорив Корній (Леся Українка).

крути́ти (сука́ти) мотузки́ (моту́ззя) з кого. Повністю підпорядковувати кого-небудь своїй волі, змушувати виконувати все відповідно до своїх бажань. Гнат Сторожук не з тих покірних і хлипких людей, з яких можна мотуззя сукати (П. Колесник).

хоч мотузки́ (моту́ззя) крути́ з кого. Хто-небудь дуже, надто податливий, розчулений; піддається будь-якому впливу, будь-яким вимогам. І почала Хівря Наталцю розважати й голубити. Розумна дитина зараз розібрала, що тепер з матері хоч мотузки крути (Грицько Григоренко); — Та поїдемо, діду, бо я спішу .. Губи її витягувалися в шворочку .. і така вона була свята та божа, що хоч мотуззя з неї крути (Є. Гуцало).

як не крути́ (, як не верти́). Що не роби, нічого не можна вдіяти. (Коваль:) А з Степана буде козак завзятий, чує моє серце, що буде! Не раз подякує Січ-мати старому Ковалеві, що вигодував такого молодця... як не крути, як не верти, а не вдержиш дома (М. Кропивницький); Як не крути, а головою муру не проб’єш (В. Козаченко). крути́ не верти́. Крути не верти, та треба вмерти (Укр.. присл..).