КРОВ

(аж) кров ки́нулася до обли́ччя (в обли́ччя, в лице́ і т. ін.) кому. Хто-небудь раптово почервонів. Софія знала добре той дзвінок, він вразив її, аж кров кинулась їй до обличчя (Леся Українка); Настя зірвалася з лави. Кров кинулась їй в лице, залила його аж до хустки (М. Коцюбинський).

висиса́ти (висмо́ктувати, випива́ти і т. ін.) / ви́ссати (ви́смоктати, ви́пити і т. ін.) (всю) кров з кого і без додатка. 1. Дуже виснажувати, знесилювати кого-небудь. Кров висисає оте остогиджене, Прокляте нишком шиття (П. Грабовський); “Рахіра або земля”. Се випивало його кров і виводило з рівноваги (О. Кобилянська); — Ви бачите, я навіть не червонію, лице моє біле, як і у вас, бо жах висмоктав з мене всю кров (М. Коцюбинський); // Завдавати кому-небудь прикрощів, великого клопоту своєю поведінкою, вчинками, ставленням і т. ін. — Уб’ю гадюку, уб’ю змію!.. Вона (Оксана) з мене кров виссала (Г. Квітка-Основ’яненко). 2. Жорстоко експлуатувати кого-небудь, доводячи до крайнього виснаження. — По-моєму, усяк, хто хоч трохи вище став від сірої маси народу,— не лізь у пани, не висисай з народу крові, а віддай народові все те, що через його придбав (Панас Мирний); Ольга підводиться, розправляє спину і о

ви́точити кров з кого—чого. Знесилити, виснажити, ослабити кого-, що-небудь. “Виточить він усю кров з рідної України, щоб запагубити її навіки, щоб дати змогу й силу полякам запанувати на Україні”,— думала Тодозя, йдучи слідком за князем до палацу (І. Нечуй-Левицький); — Я б тобі утер маку,— думав він,— коли б москаль не виточив з мене крові (М. Коцюбинський).

вхо́дити / ввійти́ в плоть і (в) кров, книжн. 1. кого, чого. Ставати невід’ємною складовою частиною, основною особливістю, рисою чи властивістю кого-, чого-небудь. Ідея еволюції матерії, що увійшла вже в плоть і кров усього сучасного природознавства, найбільшого значення набула в біології (Вибр. праці М. Г. Холодного). увійти́ в кров і плоть. Нерозривна єдність літератури російської і української проявляється, цілком зрозуміло, не лише в деклараціях. Вона стала традицією, увійшла в кров і плоть наших письменників (С. Крижанівський). 2. перев. вхо́дити / ввійти́ в кров кому і без додатка. Ставати звичним або необхідним для кого-небудь. Вони всі вже були добре обстріляні, і солдатські суворі звичаї входили їм у кров (О. Гончар); Це приятелювання не припинялося з давніх-давен і справді було безкорисливим, увійшло в кров, і друзі рідними поробилися (Іван Ле).

до оста́нньої кра́плі (ка́плі) кро́ві, зі сл. би́тися, боро́тися, захища́тися і т. ін. До кінця життя, поки живий. — Висловлюємо повну готовність стояти до останньої краплі крові за Ради робітничих, солдатських і селянських депутатів (М. Стельмах); Були готові (троянці) до останньої каплі крові свою свободу боронить І нову Трою захищати (І. Котляревський).

заморо́жувати / заморо́зити кров (у жи́лах) у кого, кому. Викликати почуття жаху. Все більше і більше впевнялася (Параскіца), що люди не помиляються, що вона відьма — і ця свідомість заморожувала кров у неї (М. Коцюбинський); Мертва душа гляне в очі марою, в жилах мені заморозить всю кров (Леся Українка).

кров від кро́ві. Рідна дитина. Синова лайка горіла у ньому .. “Хуліган... оселедець...” І хто? Кістка од його кості і кров од крові (М. Коцюбинський).

кров гра́є / кров загра́ла у кому, у кого і без додатка. 1. Хто-небудь відчуває приплив сили, енергії і т. ін. — Часом так погано, що й на світ не дивився б, а часом чую, як кров у мені грає (М. Коцюбинський); (Храпко (сам):) Так кров грає, у голову б’є... І дума чоловік: от-от щастя запопаду, он де воно криється (Панас Мирний); Билося серце і грала кров од передчуття чогось в житті радісного, могучого (С. Васильченко). 2. чия. У кого-небудь виявляються натура, характер, звички, погляди і т. ін. (перев. батьків чи інших кровних родичів). (Баба Олена (перехрестилася):) Свят, свят, свят! Ага!.. Ось воно! Ось воно! Заграла й у тобі Петричева кров (Я. Галан).

кров заговори́ла (обізва́лася) чия. У кого-небудь виявляються натура, звички, характер, погляди і т. ін., притаманні комусь. Аркадій Петрович уже сміявся над собою: Ха-ха! Заговорила дворянська кров... (М. Коцюбинський); А наймолодший (син) — мій вогник, .. як він востаннє спалахнув! вся батьківська кров обізвалась! (Леся Українка).

кров за кров. Відплата, помста вбивством за вбивство. “Уб’єм брата! спалим хату!” — Сказали, і сталось. Все б, здається, ні, на кару Сироти остались. В сльозах росли, та й виросли; Замучені руки Розв’язались — і кров за кров (Т. Шевченко); — А що ж, вони наших рубатимуть, на рожни підніматимуть, а ми з ними цяцькатись? — говорили бійці загону.— Ні, зуб за зуб! Кров за кров! (О. Гончар); Девізом нескорених було: “Кров за кров!” (З газети).

кров залива́є / залила́ обли́ччя (лице́) кому. Хто-небудь червоніє від чогось. Богдан відчув, як жарка кров вогнем заливає йому обличчя .. Ти син репресованого, син людини, яку названо ворогом народу (О. Гончар); Зачує кроки Юхимові до клуні. Тоді кинеться враз, лице їй заливає кров (А. Головко).

кров з молоко́м. Здоровий, рожевовидий, рум’яний (про людину та її обличчя). Гриць .. був хлопець незвичайної вроди, кров з молоком (І. Франко); — Якраз мені одна підвернулась.., продавцем у крамниці працювала, кров з молоком (Ю. Збанацький).

кров і плоть. 1. Рідна дитина. Їм так і не дали виплакатися як .. належить матерям, коли виряджають діточок на самостійне життя .. Без молитви, без хреста благословляли вони кров і плоть свою у стражденну життєву путь... (Ю. Смолич). 2. Єство, сутність. Неси в щільник свій мозок, кров і плоть. Таких, як ти, кипучі міліони (мільйони) (М. Рильський); І вперше він синам сказав: — Товариші, Товариші мої, мої великі діти, Моя і кров і плоть, сподіванка моя! (М. Бажан). плоть і кров. Особистий досвід, пережиті роки разом з рідним народом .. дають поетові той життєвий матеріал, що робить його поезію конкретною і правдивою у своїй плоті і крові (З газети).

кров кипи́ть (закипа́є, виру́є і т. ін.) / закипі́ла (завирува́ла) (у жи́лах (у скро́нях)) у кому, у кого і без додатка. Хто-небудь перебуває в стані сильного збентеження, гніву, обурення і т. ін. Темної ночі припадали вони до синовніх могил.., кров закипала в благородних бідняцьких жилах (О. Довженко); Козак скажено крикнув (на мене) і підкинув нагай. Вся кров закипіла в мені (Ю. Яновський); Темними ночами, туманними болотами та ярами пробиралися вони до Щорса .. Розповісти всю правду про придушені повстання кращих синів України, та так розповісти, щоб кров завирувала в нього (солдата) у скронях (О. Довженко).

кров (рі́ками) ллє́ться (тече́) / полила́ся (потекла́) чия і без додатка. Гинуть люди. — На фронті кров ріками ллється. Самі подумайте, Варваро Гнатівно... (В. Кучер); Для чого ллється словацька кров тут, на Поліссі, в горах Кавказу чи на берегах Волги? (І. Головченко і О. Мусієнко); Горить Корсунь, горить Канів .. чорним шляхом запалало, І кров полилася (Т. Шевченко); Настане — вірю я — година: Загине розбрат на землі... Воскреснуть правда і любов, зберуть докупи всі народи, Не потече вже більше кров (П. Грабовський).

кров уда́рила в лице́ (в обли́ччя, до лиця́ і т. ін.) кому і без додатка. Хто-небудь перебуває в стані сильного хвилювання, збудження і т. ін. Серце (Сеспеля) переповнилось радістю, в лице вдарила гаряча кров, очі засяяли (Ю. Збанацький); Остапові вдарила кров до лиця. Несила йому слухати синові речі (К. Гордієнко); Марії в обличчя вдарила кров, зіниці стали великі, як дві чорні пасльонини (А. Головко).

кров ударя́є (бу́хає) / уда́рила (забу́хала) в го́лову (до голови́) кому і без додатка. Хто-небудь перебуває в стані сильного хвилювання, збудження і т. ін. Кров бухала йому до голови, як морська хвиля (М. Коцюбинський); Петро Федорович устав; кров ударила в голову; потемніло в очах (Панас Мирний); Отемнений кінь, спотикаючись, ніс його далі та й далі. І кров уже вдарила в голову (О. Ільченко).

кров холо́не (крижані́є, застига́є) / захоло́ла (засти́гла) у жи́лах. Кому-небудь дуже страшно, моторошно, тривожно і т. ін. Не переказати тобі, товаришу, усіх нещасть .. Як згадаю — кров у жилах холоне (В. Логвиненко); Юсуп якусь хвилину стояв, немов закляклий. Батуллі, виходить, сам “домовляється” в ДПУ! .. Кров крижаніла в жилах (Іван Ле); Модель здригнулась у повітрі й клюнула. Серце мов обірвалось, застигла на мить кров у жилах (О. Донченко).

пи́ти (смокта́ти, сса́ти і т. ін.) кров з кого, чию. 1. Тяжко визискувати, експлуатувати кого-небудь. У селі управа колишня: поміщик панствує, п’є кров з бідняків (Нар. опов.); Як ссав (панич Льольо) народну кров, так буде і далі ссати (М. Коцюбинський). попи́ти кро́ві (по́ту) з кого, чиєї, чийого (тривалий час). — Що ж, напанувались, попили .. людської крові, пора й честь знати. Під ці слова в усіх закапелках вагона дрібно подзвонювали збиті заробітчанські коси, що тупились у чужих .. степах (М. Стельмах); Минулося з снопа восьмого чи десятого, попили (багатії) нашого поту — годі! (А. Головко). 2. Знущатися з кого-небудь, кривдити, мучити когось. Мучилася (Горпина), а далі й схаменулася: “Чи я їм справді на глум далася? Один кат кров мою п’є, а та глуха потороча — горілку” (Л. Яновська).

пролива́ти / проли́ти кров. 1. за кого—що і без додатка. Гинути, вмирати або мужньо воювати, боротися, відстоюючи щось, захищаючи кого-, що-небудь. Не раз, Україно, в жорстокім бою Ти кров проливала священну свою (М. Рильський); Задумались одчайдушні козацькі голови. І зашуміли полковники. — За що гинули, проливали кров наші смільчаки? (Легенди..); Я боротись за правду готов, Рад за волю пролить свою кров (І. Франко). 2. кого, чию. Вбивати когось, воювати з кимсь. (Жірондист:) Кров Цезаря проливши, Брут обмив усе болото цезарських тріумфів (Леся Українка). розлива́ти кров. Ти знов благословиш розливати кров твого народу! Слухай, віддай мені моїх синів… (М. Коцюбинський).

псува́ти / попсува́ти (зіпсува́ти) кров кому. 1. зі сл. собі́. Нервувати, дратуватися. Всі ці причепки редактора я передбачив, але мені від того не легше і мушу псувати собі кров (М. Коцюбинський); (Кіттельгавс:) Щоб не псувати собі крові ще більше, то чи не доладніше було б, пане начальнику, попробувати якось миром влагодити? (Леся Українка); Там (у степах) нема хапливості. Там кожний знає, що скільки не хапайся, а все тобі буде небо, та степ, та могили. І тому чоловік собі їде, не псуючи крові хапливістю, і, нарешті, приїжджає туди, куди йому треба (В. Винниченко). 2. кому. Завдавати кому-небудь багато неприємностей, клопоту; примушувати нервувати, дратувати когось. Характером своїм свавільна Орина немало попсувала крові батькам (М. Стельмах); Був у нас в ті роки такий собі шашіль житомирський, клоп грушевий, скільки він мені крові зіпсував… та цур йому! (О. Гончар).

пусти́ти (спусти́ти) / рідше пуска́ти (спуска́ти) ю́шку (кров, ма́зку) (з но́са) кому, рідко з кого. Дуже побити кого-небудь, звичайно до крові, ран, або вбити когось. “Насамперед треба йому пару разів затопити в пику,— думав поручик,— потім пущу йому юшку з носа, відірву вуха, а далі — побачимо” (Переклад С. Масляка); — Як тебе, Левку, скалічили.— Не плач.. Пустили пани з мене юшку, ну та ще будем з них робити м’ясо (М. Стельмах); — Що,— каже,— пожив по-людському, одмінив кров? От нехай пущу йому кров з носа, тоді побачу, яка вона в нього тепер (М. Коцюбинський); — Покиньмо кров врагам пускати. Пора нам відсіль уплітати,— Низ Евріалові сказав (І. Котляревський).

сиді́ти в крові́ у кого, кому. Бути притаманним кому-небудь від народження, становити невід’ємну особливість характеру, вдачі і т. ін. Хома .. виклика́в симпатію до себе своїм гумором .. що, здається, вже сидів йому в крові (О. Гончар).

скупа́ти ру́ки в крові́. Убити кого-небудь або бути причетним до вбивства. Здавалося йому, що якби знайшов ворога і відомстив, скупав руки у ворожій крові,— все минуло би ся (Г. Хоткевич).

скупа́тися в крові́. Вчинити багато вбивств або бути винним у вбивстві багатьох людей. (Голос покликача:) Відпущеник Нартал сказав, що він не хоче знати Риму, що він би хотів скупатись в римській крові, за теє суд його позбавив слова (Леся Українка).

тече́ дворя́нська (голуба́, блаки́тна і т. ін.) кров у жи́лах чиїх, кого. Хто-небудь має аристократичне, родовите походження. — Іване Юхимовичу, ви ж благородний; у ваших жилах тече дворянська кров (Панас Мирний); Прийнявши рапорт, Врангель обернувся до юнкерів, .. вони довірливо вручають нині свою долю йому, обрусілому шведові, в жилах якого тече голуба кров вікінгів (О. Гончар).

точи́ти кров. 1. з кого. Експлуатувати, виснажувати кого-небудь тяжкою працею, знущанням і т. ін. — Кому воля, а кому неволя! — сумно одповів дід.— .. Ще ми мало робили, ще з нас мало .. крові точили (Панас Мирний); — А доки вони нами руки потиратимуть? Ми їх не чіпаємо, ми до них не ліземо, а вони? Що вони з нас кров точать? (О. Гончар). точи́ти кров з жил чиїх. В нужді та утисках ми бились, А з наших жил точили кров. Над нами багачі глумились, А ми…корилися їм знов (М. Вороний). 2. з чого. Обкрадати, використовувати з метою наживи. А той, щедрий та розкошний, Все храми мурує; Та отечество так любить, Так за ним бідкує, Так із його, сердешного, Кров, як воду, точить (Т. Шевченко).

точи́ти кров з се́рця чийого. Завдавати комусь душевного болю, страждань. (Рябина:) Пане писарю, не точи ти послідньої (останньої) крови (крові) з мого серця! (І. Франко). кров точи́ло з се́рця, безос. Замикався тісний залізний обруч над нещасливою голівонькою, гострими ранами, замість цвітів (квітів), сипало, кров точило з серця (Г. Хоткевич).

хвилюва́ти (бенте́жити, розпа́лювати, бунтува́ти і т. ін.) кров яку, у кого і без додадка. Викликати неспокій, тривогу, розбурхувати почуття, думки. Попереду було незнайоме життя, невідомі зустрічі, пригоди, які так солодко хвилювали юнацьку кров (З газети); Весь час Михайлина перебувала під враженням тривожного сну, який бентежив кров та викликав почуття, що одразу обливало всю її істоту, жахало серце (З журналу); Воля, воля і воля! Це чарівне слово.. розпалювало кров у хлопця (М. Коцюбинський); Плач, злість, досада разом піднімались з душі (Мотрі), бунтували стару кров (Панас Мирний).

(хоч) кров з но́са. Незважаючи ні на що, ні на які обставини, за будь-яких умов і т. ін. — Кров з носа, а водокачка буде (А. Головко); — Треба нам, кров з носа, командира — в сільраду (І. Микитенко); До сходу сонця ми кров з носа повинні бути в таборі (І. Головченко і О. Мусієнко); (Халява:) Коли б ми оце були на Подолі, вже б хоч кров з носа, а добули б хоч по невеликій чарчині (М. Кропивницький).

як молоко́ та кров. Здоровий, з рум’янцем на щоках (про людину). Я рад сердечно, Що бачу пана, як молоко та кров, Глянь, як погладшали… (Д. Білоус).