КРИХТА

до (оста́нньої) кри́хти. 1. Повністю, геть усе. (Сестра Мархва:) Уже, либонь, своїй матері усе розказала, до крихти відкрила (Панас Мирний); І все до крихти розказала (княжна), Мені і Ксенії сестрі (Т. Шевченко). до кри́хтоньки. — Розкажу я все до крихтоньки Завтра матері твоїй... (Олександр Олесь); // Усі, до одного. Тепер тільки розумний та хитрий здолає жити, а дурні мусять геть до крихти вигинути... (М. Коцюбинський). 2. Дуже, надзвичайно. — Чув, як ганьбив мене цей празник (чоловік) на людях? — Бо чесний він до останньої крихти (М. Стельмах).

(і) кри́хти (рі́ски, роси́нки і т. ін.) в ро́ті не було́ у кого. Хто-небудь дуже голодний; зовсім нічого не їв. Нашвидку перекусивши, бо з самого ранку крихти в роті не було, Артем зразу ж пішов з дому (А. Головко); (Старшина (дивиться у вікно):) Еге, вже сонечко височенько підбилося, а в мене ще й ріски в роті не було… (М. Кропивницький); — В мене ж сьогодні й росинки ще не було в роті,— сказала Галина Андріївна (Є. Кротевич); — Я не маю часу. Бійтеся Бога, люди добрі! Ви вже харчували, а у мене ще й дрібки у роті не було (Г. Хоткевич).

(і) рі́ски (кри́хти) в рот не бра́ти / не взя́ти. Зовсім нічого не їсти. День уже кінчався, а Забара як поснідав вранці, так з тих пір і ріски в рот не брав (П. Рєзніков); — Ти ж учора й крихти в рот не брала (М. Руденко); — Оце лише тепер захотілося їсти, а в поїзді, повірте, ріски в рот не могла взяти… (М. Чабанівський).

ні (ані́, і) кри́хти (кри́шки), із запереч. не. Анітрохи, ніскільки, зовсім. Не міг ні крихти задрімать (І. Котляревський); — І тобі не жаль (коси) Соломіє? — Ані крихти .. Ріж! (М. Коцюбинський); За дітей своїх я й крихти не боюсь (І. Франко); Щодо панни Анелі, то я певний, що вона плаче десь по кутках. А мені її ані кришки не жалко (М. Коцюбинський). ані́ крихі́точки. (Ада (підходить і дивиться йому в вічі):) Невже у вас нема ані крихіточки прихильності до мене? (Мирослав Ірчан). ані́ кри́хточки. Марта не була на їх (батьків) схожа .. ані крихточки (Грицько Григоренко). ані́ кри́шечки. Одні утрати та утрати виводила перед нею (Марією) її споминка, а щастя та втіхи — ані кришечки (Панас Мирний).