КРИВИТИ

криви́ти / покриви́ти душе́ю. Бути нещирим; лицемірити. Дівчина, не звикнувши кривити душею, нічого не відповіла настирливому залицяльникові (С. Добровольський); Ніколи я у ріднім слові Не кривив душею у житті (А. Малишко); Вони (батьки) не покривлять душею, а скажуть чесно свою думку про все (В. Кучер). скриви́ти душе́ю. В цей час вона не могла скривити душею і розповіла усе про своє прохання (М. Стельмах).

криви́ти рот (гу́би, уста́) на кого—що. Ставитися до кого-, чого-небудь зневажливо, зверхньо і т. ін. Вона ходила змалку на завод І на хліб свій чорний не кривила рот (Д. Павличко).