КРАЄЧОК

кра́єм (крає́чком) ву́ха. 1. зі сл. чу́ти, почу́ти і под. Трохи, не повністю. Збігалися (люди) до того місця, де маячіли вершники, щоб хоч краєм вуха почути слова, що провіщали волю козацькому роду (С. Добровольський); Ґазди топталися один одному по ногах, аби йти ближче до нового попа та хоч краєм вуха чути, що там він таке говорить (Г. Хоткевич); Хлопці .. скрадливо шастали попід вікнами з надією хоч краєм вуха почути, які-то вісті приніс із країв брянських Мудрак (І. Головченко і О. Мусієнко). 2. зі сл. чу́ти, почу́ти і под. Мимохідь або випадково. Коли хлопчик краєм вуха почув, що командування училища має намір присвоїти Маслюку звання віце-сержанта, Ігор щиро зрадів (І. Багмут); Він якось навіть чув слова (краєчком вуха — це бува), що він Тамарі пара (П. Дорошко). 3. зі сл. слу́хати. Неуважно, незосереджено. Русевич слухав лише краєм вуха (Ю. Шовкопляс).

кра́єм (крає́чком) о́ка. 1. зі сл. поміча́ти. Між іншим, мимохідь. Ставлячи вечерю на стіл, мати помітила краєм ока, як загорілись у нього очі на гарячу страву (О. Гончар); Краєчком ока помічаю, що в моєї Віти, як і в мене, вже визирнули сивини з волосся (З газети). 2. зі сл. ба́чити, поміча́ти і под. Не повертаючи голови до об’єкта, що знаходиться збоку. Глухенький дивився в поле, проте бачив Марину краєм ока (О. Гончар); Марія шанобливо, але з гідністю здоровкається з Терентієм і краєчком ока помічає, що в другій кімнаті сидить над книгами Яків (М. Стельмах). 3. зі сл. гля́нути, позира́ти і под. Непомітно для інших, крадькома. Німкеня .. краєчком ока глянула в дзеркальце і, не виявляючи ніяких ознак неспокою, повільно потягла до себе дверцята (П. Загребельний); Ольга ніби непритомна, а сама краєчком ока позирає, а серденько трохи з грудей не вискочить (Григорій Тютюнник); // Хоч трохи. От би Крайнюкові чаїні крила хоч на