Фразеологічний словник української мови
КОНИК
викида́ти / ви́кинути ко́ника (ко́ники). 1. Робити що-небудь незвичайне, несподіване або легковажне. Адже поки не був радистом в радгоспі, то радіохуліганив, міг через ефір розшукати її в степу, покликати, а тепер, коли йому доручили весь радіовузол, тепер він сам не дозволяв собі такі коники викидати (О. Гончар); В школі Марина часто “викидала коники”, за що подруги називали її навіженою (З. Мороз); Одного разу намалював (Кузьмін) портрет Павки Бекшанського та ще й коника викинув: нишком приніс його у повітком та й почепив на стіну серед інших портретів (Ю. Збанацький); // Дивувати, вражати кого-небудь чимсь особливим, несподіваним. (Буйко:) Давай, Васю, давай. (Чубатий (показує гранату):) Я їм скоро такого коника викину, що — ух! Земля трісне! (Я. Баш); Я вже й тоді пробував викидати різні коники з природою, пробував дещо схрещувати (О. Гончар). ви́кинути ко́ник. “Ця Настя у правлінні — тільки вона може такий коник викинути
зла́зити з свого́ ко́ника. Залишати розмову на улюблену тему; не наполягати на чому-небудь (на своїх поглядах, переконаннях і т. ін.).— Е-е, ні! — не хотів злазити зі свого коника Донат Озерний.— Коли вже почали, то давайте й далі говорити відверто (Є. Гуцало).
сіда́ти / сі́сти на свого́ ко́ника (рідко конька́). Починати розмову на улюблену тему або починати діяти власними випробуваними методами, прийомами. — Я, безумовно, не нав’язую своїх думок… Я в порядку обговорення,— сів він на свого випробуваного коника (Ю. Збанацький); Відразу ж (доярка Харитя) сіла на свого конька: хто ж то такий розумний, що відмінив додаткову оплату дояркам? (М. Чабанівський).
сідла́ти / осідла́ти свого́ коня́ (ко́ника). Починати розмову на улюблену тему або діяти власними випробуваними методами, прийомами і т. ін. Нема тепер добра ні від сонця, ні від місяця,— сідлає дядечко свого незмінного коня (М. Стельмах); Рубан осідлав свого коника. Якщо він не полає “начальників” і “начальничків”, то погано спатиме (Ю. Мушкетик).
хоч ко́ники ліпи́ з чого і без додатка, ірон. Погано спечений, глевкий, сирий (про хліб). — Але й хліб спекла, хоч коники ліпи! — сказала сердито Кайдашиха (І. Нечуй-Левицький); Часто нас ганяли, муштрували, били та голодом морили.., а з хліба хоч коники ліпи (Нар. опов.).
викида́ти / ви́кинути ко́ника (ко́ники). 1. Робити що-небудь незвичайне, несподіване або легковажне. Адже поки не був радистом в радгоспі, то радіохуліганив, міг через ефір розшукати її в степу, покликати, а тепер, коли йому доручили весь радіовузол, тепер він сам не дозволяв собі такі коники викидати (О. Гончар); В школі Марина часто “викидала коники”, за що подруги називали її навіженою (З. Мороз); Одного разу намалював (Кузьмін) портрет Павки Бекшанського та ще й коника викинув: нишком приніс його у повітком та й почепив на стіну серед інших портретів (Ю. Збанацький); // Дивувати, вражати кого-небудь чимсь особливим, несподіваним. (Буйко:) Давай, Васю, давай. (Чубатий (показує гранату):) Я їм скоро такого коника викину, що — ух! Земля трісне! (Я. Баш); Я вже й тоді пробував викидати різні коники з природою, пробував дещо схрещувати (О. Гончар). ви́кинути ко́ник. “Ця Настя у правлінні — тільки вона може такий коник викинути
зла́зити з свого́ ко́ника. Залишати розмову на улюблену тему; не наполягати на чому-небудь (на своїх поглядах, переконаннях і т. ін.).— Е-е, ні! — не хотів злазити зі свого коника Донат Озерний.— Коли вже почали, то давайте й далі говорити відверто (Є. Гуцало).
сіда́ти / сі́сти на свого́ ко́ника (рідко конька́). Починати розмову на улюблену тему або починати діяти власними випробуваними методами, прийомами. — Я, безумовно, не нав’язую своїх думок… Я в порядку обговорення,— сів він на свого випробуваного коника (Ю. Збанацький); Відразу ж (доярка Харитя) сіла на свого конька: хто ж то такий розумний, що відмінив додаткову оплату дояркам? (М. Чабанівський).
сідла́ти / осідла́ти свого́ коня́ (ко́ника). Починати розмову на улюблену тему або діяти власними випробуваними методами, прийомами і т. ін. Нема тепер добра ні від сонця, ні від місяця,— сідлає дядечко свого незмінного коня (М. Стельмах); Рубан осідлав свого коника. Якщо він не полає “начальників” і “начальничків”, то погано спатиме (Ю. Мушкетик).
хоч ко́ники ліпи́ з чого і без додатка, ірон. Погано спечений, глевкий, сирий (про хліб). — Але й хліб спекла, хоч коники ліпи! — сказала сердито Кайдашиха (І. Нечуй-Левицький); Часто нас ганяли, муштрували, били та голодом морили.., а з хліба хоч коники ліпи (Нар. опов.).
Ви можете поставити посилання на це слово:
матиме такий вигляд: КОНИК
матиме такий вигляд: Що таке КОНИК
матиме такий вигляд: КОНИК
матиме такий вигляд: Що таке КОНИК