КОЛІНО

в деся́тому колі́ні, перев. зі сл. ро́дич, наща́док і под. Який перебуває в дуже далеких родинних зв’язках. (Гострохвостий:) Для Вас, Єфросино Сидорівно, я готовий познакомитись (познайомитись) з вашими родичами, хоч би й в десятому коліні (І. Нечуй-Левицький). не з деся́того колі́на. — А як розколупають, що ми зовсім не з десятого коліна нащадки? (Григорій Тютюнник).

вели́кого (висо́кого) колі́на. Знатного роду. У жіночій громаді не йшла в лад ота княгиня, жона Гвинтовчина, .. пані великого коліна (П. Куліш).

викида́ти / ви́кинути колі́нця (колі́нце, колі́но, колі́на). 1. Робити вигадливі рухи, фігури в танці; витіювато танцювати. Танцювали до одуру. Потім Славко почав викидати такі колінця, що всі падали з реготу (П. Колесник); Антон вийшов на коло, вдарив каблуками нових чобіт .. і пройшовся перед Катериною, викидаючи такі коліна, що не можна було уявити (С. Чорнобривець). викида́ти кре́нделі. — Балакали, говорили й мою душеньку звеселили: “збацали” танго. От кренделі викидали! (О. Ковінька). 2. Здійснювати, робити якийсь несподіваний, нерозумний або легковажний вчинок. Брати викидали завжди колінця: то уїдливо здоровкались з ним, то тиркали у слід йому, то навздогінці вигукували не дуже щирі привіти (Панас Мирний); Ті дурні дівчиська здатні викидати які завгодно колінця від ревнощів (В. Козаченко); — Вона (дружина) може таке колінце викинути, що хоч стій, хоч падай (В. Большак); (Зборовський:) Чи з

встава́ти (підніма́тися) / вста́ти (підня́тися) з колі́н. Звільнятися від гніту, поневолення. Так, мій народ і був, і є, Що б не писали квачомази! Просто: встає він не одразу, Але встає з колін, встає! (З газети); Африка піднялась з колін, вона розпрямляє свої могутні плечі, розриває кайдани (З журналу).

гну́ти (згина́ти) колі́на перед ким. Виражати покірність; запобігати перед ким-небудь, підлещуватися до когось. Це ж він (Каменяр) навчав тебе коліна не гнуть, Народе мій (Л. Забашта).

до сьо́мого (деся́того, тре́тього і т. ін.) колі́на. 1. зі сл. кара́ти, кля́сти і т. ін. Дуже гостро, нестримно, жорстоко. Обріза я не боюсь! — блиснули завзяттям батькові очі.— Опасаюсь (побоююсь) рідні, яка почне тебе клясти до сьомого коліна (М. Стельмах); Фальшива присяга, кажуть, аж до третього коліна карає (Ірина Вільде). 2. зі сл. не забува́ти. Тривалий час, дуже довго. До десятого коліна в селі не забували крадіжки. Хай дід твій колись прокрався, але й ти, онук, мусив на собі нести ганебну печать злодійського роду (Ю. Збанацький).

(і) мо́ре по колі́на (рідше по колі́но) кому. 1. Хтось нічого не боїться, ніщо не лякає кого-небудь; не страшно комусь. Смілому й море по коліна (Укр.. присл..); Нічого не страшно (Потапові) і по коліна море (М. Коцюбинський); — Коли ти з конем — тобі й море по коліна! Можна з ким завгодно балакати (М. Рудь); Отакий може й полетіти. Їм що, жевжикам. Їм і в космос — море по коліна (Ю. Мокрієв); Їм, як кажуть, море по коліна, зовсім незнане почуття страху (З газети). 2. Усе видається комусь легким, доступним, простим і т. ін. — Що ж це ти, дорогий синок? Думаєш, інститут закінчив, то вже й море по коліна? (С. Журахович); — Що ж, мрійникам море по коліна… (В. Підмогильний); // Все можна, все дозволено комусь. Дурневі ж, якийсь казав, море по коліна (Л. Мартович); Перші вдалі запровадження в механічному цеху запаморочили йому голову, і він гадає, що тепер йому море по коліна (П. Автомонов); Те

колі́но в колі́но. Поряд, дуже близько (про вершників). З кілометр їхали мовчки, коліно в коліно. І навіть це суворе мовчання зближувало їх (О. Гончар).

па́дати / впа́сти на колі́на (навко́лішки, ниць) перед ким і без додатка. 1. Виявляти кому-небудь велику шану. Гірко, принизливо було Ганні відчути себе відстороненою. Чи давно ще падали перед нею ниць, пісень про неї співали (О. Гончар). 2. Підкорятися чиїй-небудь волі, чиємусь впливу і т. ін.; скорятися. Вдихну у груди пломінь блискавиць,— Щоб перед ворогом не падать ниць, Щоб дихати в його лице вогнем! (Д. Павличко). 3. Принижуючись, просити у кого-небудь про щось. — Курило не з тих, що падають на коліна. Степан Курило — герой! (Д. Бедзик). па́дати на всі чоти́ри. — У нас і кращі падають на всі чотири й лижуть Орлову чоботи! — зловтішно мовив слідчий (Валерій Шевчук). 4. Виявляти до кого-небудь почуття великої вдячності. — Ти ще після всього повинен впасти на коліна, що з тобою так привітно обходяться, що не гордують тобою (З газети).

по́взати (ла́зити) на колі́нах перед ким—чим, рідко у кого і без додатка, зневажл. Принижуватися перед ким-небудь, просячи щось. Все село бачило, як повзала вона перед доччиною тачанкою на колінах.., щоб та не веліла палити святий хліб (О. Гончар); Той, хто злетів раз до сонця, хто відчув силу своїх крил і радість польоту, той не буде повзати на колінах (І. Цюпа); (Колісник:) Тепер ви тихі, як піймалися мені до рук. Тепер ви от на колінах у мене лазите, а тоді?.. (Панас Мирний).

по колі́на; в колі́но. 1. чого. Багато. У хаті райно-багно, сміття по коліна (Панас Мирний); Снігу насипало в коліно (І. Франко); Люттю налітає на його (ліс) вітер, рве його, смиче з усіх боків. По ровах, по ярках в коліно лежить того кольорового шмаття (С. Васильченко). 2. Глибоко. — Місце те, де стояли (економії), в коліно зоремо. Щоб не зосталося й пам’яті... (А. Головко).

става́ти / ста́ти на колі́на перед ким. 1. Просити кого-небудь, принижуючись. (Марійка:) А може, ти попросив би пана Шльому (Василь:) Я перед юхманом ставати на коліна не буду! (І. Чендей). 2. Підкорятися. Незважаючи на нестерпний соціальний і національний гніт, український народ не став на коліна перед поневолювачами і протягом віків вів героїчну боротьбу за своє визволення (З газети); — Павло добре знає матір, і своїх односельчан. Вони не стануть перед ворогом на коліна (В. Кучер).

ста́вити / поста́вити на колі́на кого. Примушувати когось підкоритися. — І таки треба ставити бісових панів на коліна, щоб мужики панами ставали (М. Стельмах); Поставивши на коліна мирних вербівчан, вони (карателі) безпечно заходили в двори (А. Іщук).

(старі́й) жа́бі (горобце́ві, горобцю́) по колі́на. Неглибоко, зовсім мало. — В Семигорах нема де і втопиться, бо в ставках старій жабі по коліна,— сказав Карпо (І. Нечуй-Левицький); — Далі не заходь, .. ось тут і хлюпочись на мілкому, де горобцю по коліна... (О. Гончар); — Коли приїхав (Вовченко) до мене, то кепкував над тобою, казав, що в тому ставку горобцеві по коліна буде (М. Чабанівський).

хоч із колі́на ви́лупи. Обов’язково дістань де завгодно і будь-якими засобами; візьми де хочеш. Що велять заплатити, те заплати, хоч із коліна вилупи (І. Франко); — А тут було прийде строк платить панові чинш за оту березу... Давай, хоч з коліна вилупи! (І. Нечуй-Левицький); — Вередлива була (жінка). І те їй давай, і друге принеси, хоч із коліна вилупи, а щоб було! (Б. Лепкий). з колі́на ви́лупити. Ну, а звідки в мене ці гроші, не суди — в багачів доробився, з коліна мав вилупити? (П. Козланюк); Звідки я тепер візьму вісім злотих? З коліна вилуплю? (Ірина Вільде).