КОЛИ

за царя́ Горо́ха (Панька́, Тимка́, Хме́ля). Дуже давно, у дуже давні часи. — За царя Гороха, значить? — чухаючись, одказав Сидір (Панас Мирний); Хтось, колись, очевидно, ще за царя Гороха, вирішив, що підручник неодмінно має бути нудним (З газети); Се килим-самольот чудесний, За Хмеля виткався царя, літа під облака небесні, До місяця і де зоря (І. Котляревський). за царя́ Горо́ха (Митро́хи), як (коли́) люде́й було́ тро́хи. — Йому (панові), мабуть, здавалось, що він і тепер панує на Вкраїні, як було колись за царя Гороха, як людей було трохи (І. Нечуй-Левицький ); (Іван:) Та й давно то, мабуть, було, ще за царя Гороха, як було людей трохи (М. Кропивницький); За царя Митрохи, коли людей було трохи (Укр.. присл..). за царя́ Горо́шка, коли́ люде́й було́ тро́шки. — Певно, не впізнав, га? Хіба не пам’ятаєш, як ми зустрічалися за царя Горошка, коли людей було трошки? (Ю. Збанацький). за царя́ Панька́ (Тимка́, Томк

(і) вго́ру гля́нути ні́коли (нема́ коли́, нема́є ча́су і т. ін) кому і без додатка. Хто-небудь постійно зайнятий якою-небудь роботою, справою, не має вільного часу. За всю зиму Ілько Сторожук так і не вибрався жодного разу додому, бо такі курси — вгору ніколи глянути (М. Зарудний); Учасники Великої Вітчизняної війни, які пропустили кілька років (навчання), — їм ніколи і вгору глянути, у них нема ні дня, ні ночі, треба надолужувати час (Ю. Яновський); За тією клятою панською роботою світу не видно, вгору нема коли глянути (С. Васильченко).

(і) дихну́ти ні́коли (нема́є коли́) кому. Хто-небудь дуже зайнятий. Горбенко прийняв мене неохоче: дихнути йому ніколи (Я. Гримайло); Тарасові ніколи було й дихнути, так завалив його роботою хазяїн (О. Іваненко).

(і) хоч би (хоча́ б, коли́ б і т. ін.) на сміх. Уживається для вираження вказівки на найменшу кількість чого-небудь або найменшу міру ознаки, виявлення і т. ін. чогось. — Як кувала я (Зозуля), за мною волочились, Тепер хоч би один на сміх (Л. Глібов); Прохав, молив… Хоча б хто на сміх написав (Б. Грінченко); Коли б тобі на сміх було де видно свічку (П. Гулак-Артемовський); // Просто так. Де я прихилюся, навіки засну. Ніхто не згадає, Не скаже хоть (хоч) на сміх: “Нехай спочиває, тілько (тільки) його й долі, що рано заснув” (Т. Шевченко).

коли́ б (якби́) ті́льки й ли́ха (го́ря, біди́ і т. ін). Уживається для заспокоєння когось; не варто переживати, перейматися чимсь; пусте, дрібниці. Якось воно буде. Обійдеться. — Не турбуйтесь, якби тільки й лиха (З газети); Все це (переживання) здалося занадто перебільшеним.— Коли б тільки й горя, — кинув хтось з гурту (В. Козаченко).

коли́ попа́ло. У невизначений час; будь-коли. Газета була “Селянською біднотою” не тільки в заголовку, а й справді такою біднотою .. Папір давали, розуміється, який попало і кольором, і розміром і коли попало (З журналу).

коли́ хо́чеш (хоч, хо́чете), у знач. вставн. словоспол. Уживається для зосередження уваги на чому-небудь і для переконання співбесідника сприймати висловлене саме так. — Так, справді, просто й, коли хочеш,— доцільно (Іван Ле); (Петро:) Коли хоч, Галю, то не без правди і в річах (речах) Луки Семеновича (Панас Мирний); — Ваш голос мені аж ніби знайомий. А я Лук’янів син — Данило, коли хочете (П. Панч).

коли́ (як, раз, якщо́) (вже) на те пішло́ / іде́ться. За таких, цих умов, коли так склалося. — Не осуди, жінко, не осуди, любко! Пускаю твої вишивані соловейки на високі гори! Летіть, коли вже на те пішло!.. (О. Гончар); А вже як на те пішло, щоб умирати, то нікому з них не доведеться так умирати! (О. Довженко); — Твої збитки, раз на те пішло, на себе беру,— розщедрився Плачинда (М. Стельмах); Якщо вже на те пішло, то я згоден відповідальність за прапор взяти на себе (О. Гончар); — А як уже воювати, так воювати — хай же і я, старий, щось до добра причинюся, коли на те йдеться (П. Козланюк). коли́ вже так пішло́ся. Коли вже так пішлося, що придбав собі верещуху, що проти тебе не мовчить, то навчи, щоб мовчала (Марко Вовчок).

наздога́д (навдога́д, рідко надо́гад) бурякі́в (щоб дали́ капу́сти), перев. зі сл. говори́ти, сказа́ти і т. ін. Говорячи про одне, натякати на щось інше. — Одно знаю, хоч не з’їм солодко і напрацююся гіркенько, так ніхто мене не налає..,— говорила Мотря наздогад буряків, поглядаючи на Семена (М. Коцюбинський); — Багато, чоловіче, не прошу, але поверни мені з казенної хоч пучку солі, яку вдома взяв. Іван хекнув, засміявся, обернувся міцною спокійною постаттю до Степана: — Це сказала наздогад буряків, щоб дали капусти (М. Стельмах); (Горпина:) Котрий любий, той не свата, а од нелюбих не вспієш зачиняти хату. (Приблуда:) Цебто і мені навдогад буряків? (Горпина:) Та ні, не про вас річ, добродію (М. Кропивницький); — Стій, я його зачеплю розмовою. А ти піддержуй. Може, що випитаємо. Я буду закидати надогад буряків, а ти помічай (Панас Мирний); (Возний:) Ох, ох, ох!.. Стара не страшна, так молода кирпу гне. Я уже їй говорив, як то кажуть, надогад<

нема́ коли́ й сло́ва ви́мовити кому. Хто-небудь дуже зайнятий, заклопотаний. Комбінезони їхні — це шмат мазути, ніхто й прати не береться, темп роботи такий, що нема коли тобі й слова вимовити (О. Гончар).

не ма́ти коли́ (й) уго́ру (на не́бо, на сте́лю і т. ін.) гля́нути. Бути дуже зайнятим, заклопотаним. — Я так і казав, що не там нечисту руку шукають,— знову обізвався тато якимось провинним, вибачливим голосом.— Та вони: “Ми не маємо коли й на стелю глянути, зовсім запарилися з тим комплексом, он просимо студентів на поміч” (З газети).

чу́тно (чуть), як (коли́) (і) му́ха лети́ть (літа́є, проліта́є) / пролети́ть. Стає дуже тихо. Народ, що досі переговорювався, зразу замер-затих, чутно було, як муха літала (Панас Мирний). му́ха пролети́ть — чу́тно. Григорій Павлович говорить. А всі слухають… Муха пролетить — чутно (Ю. Яновський); // Уживається для підкреслення надзвичайної тиші; дуже. У хаті стало так тихо, що чуть, коли муха пролетить (Панас Мирний).

як (коли́) ба́ба була́ ді́вкою, перев. зі сл. тоді́. Дуже давно. Тоді то було, як баба була дівкою (Укр.. присл..).

як (коли́, до́ки, по́ки і т. ін.) рак сви́сне, ірон. 1. Уживається як категоричне заперечення змісту зазначеного виразу; ніколи. Це тоді буде, як рак свисне (Укр.. присл..); (Денис:) Коли ж настане той час? (Палажка:) Коли рак свисне (М. Старицький); Безбородько тоді ожениться з найстаршою з Річинських, коли рак свисне (Ірина Вільде). як рак засви́ще. — Коли ж то ти збираєшся розкошувати? — Хіба що аж тоді, як рак засвище. З такою каліччю добра мені не знати (М. Понеділок). 2. Невідомо скільки, невідомо коли; дуже довго. (Варка (з дверей):) Віддав гроші? (Демко:) Не всі. (Варка:) Тепер і дожидайся.., доки рак свисне, аж тоді Конаш віддасть останні (М. Кропивницький).

як (коли́) мед, то й ло́жкою. Уживається для вираження надмірного прагнення до чогось, як вияв надмірності в чому-небудь; занадто. — Не все разом. На перший раз буде й цього. Як мед, то й ложкою,— промовив отець Харитін (І. Нечуй-Левицький); Що се виходить, “коли мед, то й ложкою”, але я не маю до кого вдатись і сподіваюсь, що ви мені вибачите мою напасність (Леся Українка).

як (коли́) покладу́ть на ла́ву. Як помре хто-небудь. (Майстер:) Що ж тепер? Лежатимеш?.. (Дудар:) Га? Я лежатиму? (Підводиться). (Голос:) Мабуть, як на лаву покладуть, аж тоді… (І. Микитенко).

як (коли́) прихо́диться / прийшло́ся до чо́го (до ді́ла), безос. За умови, що треба діяти, робити щось; при потребі, при можливості. Треба, щоб і ми любили один одного .. коли до чого приходиться, один за одного страждали і біду терпіли (Г. Квітка-Основ’яненко); Спитаєшся пня й колоди, як прийдеться до чого (М. Номис); От наші критики не такі лицарі і коли приходиться до діла, то ставлять в одну лінію і поетів і поетес (Леся Українка); — Цілий рік трубили про ту кукурудзу, а як до діла прийшлося, то всі по кущах!.. (В. Кучер).

(як (коли́, хоч)) не тепе́р, то (а) в четве́р. Неодмінно (про те, що обов’язково відбудеться, здійсниться). (Боб:) А ти чого витрішки продаєш?.. Той твій кривий тут ще ввечері не об’являвся? (Анна:) Ні. (Боб:) Не тепер, то в четвер ребра йому поламаю. Так і скажи (Я. Галан); Семен згадує, що на мандрівку в столицю потрібні гроші, а в нього поки що самі .. довги (борги), але згодом заспокоюється: байдуже! Як не тепер, то в четвер, аби діп’яти свого (М. Коцюбинський); (Зінька:) Не зволікайся краще, а кажи прямо: Зінько, ти мені обридла! .. Думаєш, що я й досі не догадуюся? Бачу вже я добре, що коли не тепер, то в четвер! (М. Кропивницький); — Хоч — як там кажуть — не тепер, а в четвер, хоч через год (рік), тільки вже не пройде тобі даром (Г. Квітка-Основ’яненко). чи тепе́р чи в четве́р. Не такий вони народ, щоби можна з ними вдатися по-добру (по-доброму)!.. А се вони би чи тепер чи в четвер таки зробили (І. Франко); — Я не знаю, чи