КЛОПОТАТИ

клопота́ти го́лову кому, чию. Турбувати, хвилювати кого-небудь. Вийшли (заробітчани) з міста в поле на битий шлях. Тут уже інші речі клопочуть Грицькову голову (Панас Мирний); — Як зробив, так хай і одвічає (відповідає), а ти (мати) начальникам голови не клопочи (Б. Грінченко).

клопота́ти собі́ (свою́) го́лову чим. Думати про що-небудь, обтяжуючи себе. Чортзна-чим ти клопочеш свою голову, Карпе! (М. Коцюбинський); Марусяк, раз рішивши собі усю оту справу, більше не клопотав собі нею голови (Г. Хоткевич). клопота́ти свою́ голі́воньку. — А що ж ми завтра будемо їсти!.. “Боже мій, у такі літа та чим свою голівоньку він клопоче?!” — подумала вона (Панас Мирний).